Пастирське послання на Великий піст

10.03.2019

В понеділок ми вступили в період Посту. В Сиропусну неділю в Євангелії було три тематики: про прощення, про піст і про скарб.

Тема прощення завжди актуальна. Майже щодня бувають ситуації, в яких хтось свідомо чи несвідомо скривдить нас, а перед нами стоїть Ісусова вимога прощати – так, як наголошується в молитві «Отче наш»: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Ісус наголошує на прощенні і вказує, що від нього залежить і те, щоб Бог простив нам. Він чітко каже: «Якщо ви простите людям, то і вам простить Небесний Отець». А з іншого боку: «Якщо ви не простите, то і вам Небесний Отець не простить ваших провин». Щоб дійсно прощати, ми повинні спочатку бачити свої провини щодо наших ближніх. Адже часто ми хочемо зробити добро, а в результаті з цього вийде або словесна образа, або зранення, яке ми не хотіли завдати. Ми часто в думках осуджуємо наших ближніх і за це навіть не каємося, тобто не визнаємо, що це гріх, ні перед собою, ні перед Богом, і не відділяємося від нього. Часто ми приймаємо неправдиву інформацію, яку некритично передаємо далі, і цим кривдимо невинних.

Іноді гіркість між людьми залишається протягом багатьох років і вони вже навіть не знають, чому. Але якщо людина усвідомить свою провину перед Богом і просить Бога про прощення, то тут є умова: треба спершу простити ближньому. Якраз тут здійснюється: «Якщо твій брат має щось проти тебе, то піди і перше примирися зі своїм братом». При цьому завжди необхідно упокоритися. Іноді достатньо правдиво похвалити ближнього, признати, що доброго він зробив. Якщо зробимо перший крок, то духовна хмара відійде і від брата.

На наше мислення діють певні духовні сили, а водночас і певні закономірності, пов’язані з родовищем зла і брехні, яке є в нас і яке ми називаємо первородним гріхом.

Першим Ісусовим словом з хреста було: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». Ісус дав нам приклад. Він прощав, коли Йому в руки і ноги забивали залізні цвяхи, щоб цим завдати Йому смерть. Ми мали б постійно тренуватися у прощенні, щоб таким чином здобути навики, тобто чесноту. Тоді, якщо хтось завдасть нам біль, замість вибуху гніву, ненависті, помсти, чи навіть проклинання, яке природно з нас виходить – вже вийде, знову ж таки природно, протилежна реакція за прикладом Ісуса: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять».

На початку Посту нам наголошується, щоб ми прощали своїм ближнім, бо від цього залежить і Боже прощення для нас. Це надзвичайно важлива річ.

Один чоловік сказав: «З досвіду знаю, що я повинен прощати негайно. Моя дружина має проблеми з прощенням, але я знаю, що нема сенсу дозволяти, щоб мене мучили духи, які приховані за непрощенням. Крім того, і так буду змушений врешті простити, бо інакше, як каже Ісус, і мені Бог не простить. Тому найкраще простити відразу».

Деякі люди, особливо жінки, кажуть: «Я прощаю, але не забуваю. Я визнала перед Богом всі свої гріхи, але постійно маю сумнів, чи Бог мені простив, та не маю спокою в душі». Чому так буває? Бо прощення було тільки половинчате. А чому було половинчате? Бо людина не усвідомила основного ­– своєї вини та свого гріха щодо Бога і щодо ближніх. Людина болісно зосередиться тільки на тому, що її саму образили, і не бачить, що й вона образила інших, а тому не хоче повністю їм простити і надалі перебуває в темряві, тобто у відділенні від Бога. Треба, щоб вона визнала свій гріх Ісусові під хрестом. Гріх – це не тільки провина щодо Бога, але гріхом ми кривдимо самих себе та інших.

Згадую приклад з Меджугор’я, де після появи Діви Марії селяни зібралися у храмі і разом молилися вервицю. Тоді отримав пророцьке слово хлопець Яків. Священик закликав його підійти до мікрофону і він сказав: «Діва Марія хоче, щоб ми молилися вервицю, але спочатку ми всі повинні простити один одному». Настала мертва тиша. Священик усвідомлював велике напруження між людьми, тому сказав: «Помолімося вервицю, щоб отримати ласку простити один одному». Як тільки вони почали молитися, один чоловік вигукнув: «Господи, я простив, а тому прошу: і Ти мені прости!». Цим наче проламався духовний бар’єр і люди один наперед одного почали просити прощення, плакали, обіймалися, а священик сказав: «Того дня в Меджугор’ї дійсно настало свято». Сім’ї, які роками не переступали поріг іншого дому через непрощення і розбрат, тепер почали відвідувати одні одних і атмосфера в Меджугор’ї повністю змінилася. Увечері після прощення, коли люди вийшли з храму, побачили на небі знамення від Бога. На небі великими літерами було написано «МИР». Через взаємне прощення до цілого села прийшло духовне пробудження. В цей час Посту Діва Марія хоче цього не тільки для якоїсь парафії, але для цілої України! Українці мали би простити не тільки полякам, але й росіянам. Непрощення блокує благословення не тільки в духовній, але й в економічній сфері.

За кожним нашим непрощенням, гіркотою і критикою дійсно є дух гордості, тобто дух брехні і смерті, хоча ми цього й не усвідомлюємо. Він засліплює нас, так що ми не усвідомлюємо правди ні про себе, ні про Бога, ні про ближнього. Пролом настає через прощення, тобто через упокорення. Тоді Господь дає світло пізнання, ми все глибше і глибше пізнаємо таїнство гріха, а одночасно – і таїнство Божої любові. Вона проявилася в тому, що Бог віддав за мене Свого Сина! Він помер на хресті за мої гріхи! Святе Письмо каже: «Всі згрішили». Людина думає: «Це стосується інших, а не мене». Але це обман. Кожен з нас має в собі отруйний корінь первородного гріха, тобто т.зв. «стару людину», яка бачить скалку в оці брата, а колоди у власному оці не бачить.

Що стосується посту, хай кожен обере той спосіб, який є оптимальним для його умов.

Що стосується скарбу, то ми збираємо його або на Землі, або на небі. На Землі його врешті вкраде у нас злодій, яким є смерть. А скарби в небі залишаються навіки.

Ми починаємо час Посту. Потрібно знайти хвильку часу, взяти олівець і папір та скласти для себе програму. Пригадую посну програму, яку я давав дітям у школі ще 40 років тому. Вони зробили собі на весь час Посту табличку і щодня замальовували синім кольором квадрати, якщо виконали завдання. Які завдання мали діти? Першим була боротьба з лінивством. Коли мама вранці їх будила, а хлопчик чи дівчинка відразу встали, то могли замалювати синім кольором один квадратик. Коли відразу ж клякнули і помолилися біля ліжка «Отче наш», замальовували другий квадратик. Коли вмили обличчя холодною водою, могли замалювати третій. Протягом дня мали зробити якийсь добрий вчинок, наприклад, поділитися з другом канапкою, або відвідати бабусю та принести їй вугілля чи дрова, допомогти їй нести сумки з покупками, або зробити вдома мамі якусь роботу. Тоді могли замалювати собі наступний квадратик. Коли протягом дня помолилися десяток вервиці – мали ще один квадратик. Наступним завданням була боротьба з цікавістю. Протягом Посту діти не дивилися телевізор. За це кожного дня мали замалювати один квадратик. Також вони боролися з лакомством. Наприклад, коли мали День народження, не їли шоколад, але залишили його собі аж на неділю, коли нема посту. Але хто не витримав, мусів лишити білий квадратик. Потім щотижня діти показували в школі своє «синє» життя, і я похвалив передусім тих, які найбільше старалися. А це й інших надихало до ревності.

Це була програма для дітей. Але яка програма сьогодні, в час Посту, є актуальною для дорослих? Суть посту полягає в тому, щоб знайти час на Бога і на свою душу, тобто на молитву. Передовсім в період Посту ми мали б вчасно розпочинати Святу годину. Також ми мали б роздумувати про Ісусові страждання згідно молитов з нашої брошури. Тут є роздуми про сім останніх слів з хреста, роздуми про Господні страждання від останньої вечері, включаючи хресну дорогу, аж до розп’яття.

Який душевний піст є корисний? Перш за все, обмежити час на телебачення, радіо, газети, мобільні телефони, а Інтернет використовувати тільки тоді, коли потребуємо його для виконання наших службових обов’язків. Таким чином здобудемо час для того, щоб присвячуватися молитві за себе, за сімʼю і за народ. Бог чекає на те, щоб ми віддавали Йому свої гріхи і проблеми, а свої хрести і терпіння з’єднували з терпінням Ісуса. Так отримаємо світло, силу і мир, які світ не може нам дати.

Для цьогорічного Посту потрібно мати серйозну мотивацію. Що стосується України, мотивацією стає питання вакцинації дітей і дорослих, Стамбульська конвенція та просування гендерної деморалізації і ювенальної юстиції. Це проблеми, які сьогодні стосуються кожного українця. Треба, щоб зокрема Західна Україна розпочала молитовну мобілізацію і духовну революцію через правдиве покаяння! Тоді прийде Божий Дух і настане глибока обнова не тільки в людських серцях, але й у соціальній та економічній сферах.

Відповідальність лежить на кожному з вас, дорогі брати і сестри! Особливо старші жінки мали б з вірою молитися, більше, ніж інші, передусім за український народ. Вони, як Мойсей, мали б визнавати свої гріхи і гріхи цілого народу, просячи про його порятунок.

Слід усвідомити, що Божа обітниця дійсна і сьогодні. Треба з вірою піднімати духовні гори зла та кидати їх у вогненне озеро, і таким чином, як Іван Хреститель, підготувати дорогу для приходу Господа Ісуса до людських сердець.

Що стосується майбутніх президентських виборів, то політики передбачають, що буде і другий тур. Отож весь час потрібно молитися за тих, які мають владу в Україні, тобто за президента, депутатів Верховної Ради і місцеву владу, як у Львові, так і в Івано-Франківську, Тернополі чи інших обласних центрах.

Щоб настала зміна в серцях українців, повинна настати зміна в серці майбутнього президента. Потрібно взивати до Бога за нового президента, щоб він отримав особливе світло благодаті для пізнання, як в цей час правильно керувати Україною.

В Угорщині прем’єром є навернений і ревний християнин. Яке велике благословення за останніх 10 років це принесло! З точки зору сімейної політики та з економічної точки зору Угорщина вийшла зі штучної економічної кризи і сьогодні є прикладом для інших народів Європи. Тому і ми молімося за владу, як нас до цього закликає Святе Письмо, а передусім чоловіки повинні здіймати до Бога чисті руки (1 Тим. 2,8).

Якщо маємо в своєму серці гіркість щодо представників влади чи президента, то Ісус закликає нас до прощення. Через ваше прощення представники влади отримають світло і силу, а також справжню мудрість. Отож усвідоммо, що відповідальність за український народ сьогодні лежить на кожному з вас без винятку. Тому дійсно необхідна молитва віри! Слід бути витривалими, як вдова в Євангелії.

Це програма на час Посту. Першим кроком є прощення. Почнімо його реалізувати ще сьогодні.

 

У Христі

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

 

Завантажити: Пастирське послання на Великий піст (10.03.2019)

 

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-the-moment-of-resurrection-confirmed ua-live-in-intimate-communion-with-jesus ua-the-blood-of-jesus-cleanses-us-from-every-sin SONY DSC ua-what-did-jesus-do-for-you isus-i-sjogodni-duchovno-prychodyt

Календар

Квітень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер    
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30  

Слово життя

«Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із Законом, що він добрий. Тепер же не я те чиню, а гріх, що живе в мені.»

Рим. 7,16-17 (від 21.04 до 05.05.2019)