Маніфест до молоді проти аморальності

17.10. 2018

1 частина ‒ Слово до молоді, чистий ідеал

2 частина ‒ Одержимість нечистим духом і звільнення у Христі

3 частина ‒ Синод єпископів копає гріб молоді

1 частина ‒ Слово до молоді, чистий ідеал

Церква перестала бути сіллю світу і стовпом правди. Продовжується процес самознищення християнства але і людства. Духовний перелом настав на II Ватиканському соборі через т.зв. аджорнаменто. Згодом слідувала інвазія окультизму, східного поганства, пов’язаного з йогою, орієнтальними медитаціями і практиками. Умови для життя з віри, в якій формувалися попередні християнські покоління, були знищені. Зник ідеал героїзму в боротьбі за моральну чистоту. Молоде покоління формується виключно у споживацтві. Воно не підготовлене дошлюбною чистотою до життєвої місії сімейного життя, хоча якраз це забезпечувало стабільність майбутнього шлюбу.

Через популяризацію нечистоти та усунення моральних законів поширилася аморальність. Стиль життя змінився. Християнські принципи були усунені, і зі свідомості зникла реальність смерті, Божого суду і вічності.

Дух самознищення заторкнув також монастирі. Так звана пошана до поганства зліквідувала місіонерський ідеал спасіння душ. Замість того настала антимісія поганства на християнських територіях.

Щоб могти боротися проти пристрастей і родовища зла в собі, людина потребує чітку мотивацію. Нею є жива віра, що походить з правовірного вчення. Однак воно було порушене єресями, а плодом є аморальність, яка проникла у всю Церкву. Сьогодні гомосексуальні скандали осоромлюють найвищих церковних представників. Правдиве життя у Христі в цих умовах практично неможливе. Сучасне християнство не в змозі дати молодим людям ідеал і відповісти на найосновніші питання про сенс життя, смерть, Божий суд і вічність. Не підкреслюється боротьба зі злом в нас, у світі і з духом брехні. Це мали б усвідомити єпископи на Синоді, який цими днями відбувається. Насамперед, вони мусять дати особистий приклад покаяння та повернутися до правовірного вчення і моралі, наданої нам Богом. Не дасться очікувати, що єпископи на Синоді мотивували б молодь дати обіцянку дошлюбної чистоти і щоб молилися одну годину щодня. Цей Синод не має на меті створити умови для реального духовного життя. Замінювати цю основу якоюсь соціологією чи психологією, а це тільки для того, щоб приховати справжній намір (легалізацію гомосексуалізму на Синоді) ‒ це великий обман і злочин проти католицької молоді!

Прагнення сучасного Синоду полягає не в наверненні молоді до Бога, але в легалізації гомосексуалізму! Це запрограмована дорога до пекла.

Що сказати молодому поколінню, як щиру пораду і передання особистого досвіду в питанні, яке сьогодні найбільш піддається нападам, а саме ‒ в питанні моральної чистоти?

Свідчення старого священика: будучи хлопцем, я виростав в католицькій сім’ї. Після Першого Святого Причастя у віці восьми років була практика, що ми, всі діти, в четвер перед першою п’ятницею йшли до Сповіді, а наступного дня до Святого Причастя. Признати гріхи перед Богом і перед священиком для дітей було непросто. Приблизно у 12 років молодший друг говорив про онанізм, і він сам не знав, що це гріх. Деякі хлопці, які його чули, з тих пір самі потрапили в цю нечисту залежність. Про те, що це важкий гріх, вони здебільшого довідалися аж набагато пізніше.

Будучи дітьми, ми були ведені до дотримання моральних правил, але було занедбано основну річ ‒ здобуття досвіду навернення. Мені ніхто не дав найменшу інформацію про навернення, але сам Господь дав мені цю ласку відразу після закінчення середньої школи. Вона не була мотивована внутрішнім болем, як це з деким трапляється, коли у нього помре хтось дорогий, тато чи мама. Тоді я глибоко переживав усвідомлення реальності смерті та вічності, і всім своїм єством прямо відчував потребу шукати Бога. Тому почав говорити з Богом на молитві. Я прагнув читати релігійні книги, які раніше мене не цікавили. В католицьких книгах я шукав відповідь на сенс життя, сенс страждання, шукав, як розумно організувати своє життя, щоб бути готовим до вічності. Мене особливо заторкнули життєписи християнських героїв, які віддали життя за віру ‒ мучеників. З великою вдячністю я читав книги, які дають молодій людині відповіді на актуальні питання. До них належала і книга Ф. Томашка «Молодий чоловік дивиться в життя» (1946). У ній він підсумував з практичного боку життєву програму для молодого чоловіка, підкреслив думку про смерть, про вічність, вказав на реальність гріха і на пастки, в які він заманює. Тоді вказав на відкупительну смерть Ісуса Христа на хресті. Там були короткі та повчальні історії, які закарбувалися в моїй пам’яті. Там було застереження від моральної нечистоти і її наслідків, від алкоголізму, наркоманії, сект… Тоді я вирішив стати абстинентом на все життя. Ця книга дійсно вела читача до самовиховання, дисципліни, подолання ліні та бездіяльності, пошани до іншої людини, згідно заповіді Христа: «Що не хочеш, щоб тобі інші робили, не роби і ти їм». Автор підкреслював чесність, тренування в пунктуальності, в дотримуванні слова, вказував на сенс жертви, принесеної заради інших, а також на потребу місії та спасіння душ. І все це було спрямовано на головний ідеал ‒ забезпечення спасіння своєї душі. Тому такою важливою була боротьба з гріхом і наголошувалося на стражданнях Христа. Моральна чистота була пояснена на прикладі кількох життєвих історій чи трагедій, які глибоко заторкнули серце молодої людини. Коротше кажучи, ця та подібні книги дали здорову життєву орієнтацію. Боротьбу за святу чистоту вони уподібнювали до некривавого мучеництва, до найважчого бою, і сильно мотивували гаслом: «Найважча битва ‒ це боротьба з собою, але перемога найславніша». Болючий досвід з гріхом виражався прислів’ям: «Скільки гріхів до шлюбу, стільки сліз і страждань в шлюбі!».

Книги також давали засади укладання знайомств. Це був цінний життєвий досвід, здобутий терпіннями багатьох. Коротко кажучи ‒ хлопець мав укладати знайомства аж тоді, коли став незалежним і матеріально забезпеченим, тобто аж тоді, коли закінчив школу чи училище, повернувся з армії і мав забезпечену роботу. Знайомство мало тривати не більше року і бути чистим ‒ із тієї причини, щоб якби пізнав, що дівчина не підходить йому характером, могти з нею чесно розійтися. А якщо б дійшло до гріха, то був би зв’язаний і терпів би за це все життя. Ці мудрі поради переходили до підкреслення того, щоб молодий чоловік вступав у шлюб з чистим серцем, а також вимагав, щоб дівчина, з якою одружиться, була незайманою. Тільки чистота може бути здоровою основою для вірності на все життя, яку подруги обіцяють, для рішучості разом зносити добро і зло аж до смерті. Раніше про якесь розлучення не могло бути й мови. Це не бралося під увагу.

Такі цінні інформації та умови для майбутнього щасливого життя тодішнє християнство забезпечувало. Але сьогодні все навпаки. Сьогодні Церква благословляє гріх і уникає реформ та покаяння.

 

2 частина ‒ Одержимість нечистим духом і звільнення у Христі

Автори старих книг, які говорили юнакам про чистоту, наголошували, що необхідно використовувати духовні засоби для її збереження. Це сповідь, Святе Причастя і пошана до Пресвятої Богородиці. Нечисту пристрасть вони порівнювали до сили, яка подібна до земного тяжіння. За законом гравітації, тіла, важчі від повітря, падають на землю. Незважаючи на те, що цей закон діє, він був подоланий іншим законом: з винаходом двигуна внутрішнього згоряння і пропелера, літак, який важчий за повітря, підноситься вгору. Так само в боротьбі проти закону гріха нам даний інший закон, закон Духа, який звільнив нас у Христі Ісусі (Рим 8,1-2). Отож Бог дає особливу силу, благодать, тим, які простять її у молитві. Правдива молитва будує відношення до Христа.

Один автор радив хлопцям, що якщо вони ввечері не можуть заснути і їм приходять різні уяви та почуття, то треба лиш короткої молитви, а потім відразу ж перейти до інших думок: «Уяви собі, як ти граєш футбол, виникає драматична ситуація і ти забиваєш переможний гол! Або згадай про свою роботу, яку ти любиш, що тобі вдалося і що та як ти хотів би покращити». Просто така засада ‒ перейти до інших думок. Також він нагадав, що коли Господь Ісус говорив про цю область, то сказав: «Коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло» (Мт. 5,30).

Коли неочікувано прийде велика атака, за якою є нечистий демон, і, як блискавка, вдарить у твою пам’ять, уяву чи спогади і розпалить почуття, треба відразу ж радикально відсікти це нав’язливе відчуття або різко відійти з самотнього місця, навіть можеш почати з кимось говорити. Цей вирішальний крок, коли настане перелом, є такий же болючий, як відсікання руки, ноги, або виколення ока. Також автор радив, що необхідно звертати увагу на очі, щоб людина уміла відсікти погляд на те, що розбуджує: чи це нечисті зображення, чи нечистий одяг. Він закликав не слухати брудних розмов, бути сміливим і не соромитися за свій героїчний спосіб життя!

Ці поради, як каже старий священик, були великим скарбом, бо я їх не тільки читав, але прямо вбирав в себе, а потім реалізував. Одного разу, невдовзі після мого навернення і після читання духовних книг, раптом, як грім з неба, прийшла думка, щоб цілковито йти за Ісусом, відмовитися від можливості заснувати сім’ю і стати священиком. Це світло і благодать я також отримав, коли послухав пораду, що містилась у книзі. Послух був пов’язаний з упокоренням: Я мав віднести вкрадені речі, щоб повернути їх власнику. Це було дуже важко і принижуюче. І саме коли я повертався, на зворотньому шляху Господь дав мені ласку покликання, і я чув в серці ясний голос: «Йди за Мною!» Тоді це було для мене зрозуміло і ніколи, протягом цілого мого життя, не прийшло жодного сумніву щодо мого священичого покликання.

Скільки добра принесе добра книга, але, з іншого боку, скільки зла спричинить погана книга!

Одне з важливих гасел звучить: людину роблять людиною добрі засади. Отож в нашому житті не достатньо пережити навернення. Необхідно прийняти і здоровий спосіб життя, заснований на Євангелії Христа і за яким є Дух правди. Сьогодні не тільки пастки, але й тиск є настільки сильний, що вистояти в цій боротьбі і жити правдивим християнством означає рахуватися з душевним, а також і фізичним мучеництвом. Це вимагає героїзму: виступити проти системи світу, яка зловживає ЗМІ, інтернетом, і навіть шкільною програмою, щоб деморалізувати людей з наймолодшого віку. Гендерна ідеологія ‒ це моральне самогубство людства.

У книгах були й інші засади для боротьби за чистоту, що виходили з досвіду святих: Чини опір спочатку! ‒ Principiis obsta! У втечі перемога! ‒ In fuga salus! Не доторкайся! ‒ Noli tangere! У цих переломних моментах важлива радикальність.

Після цих порад було вказано на необхідність формування позитивних чеснот, які потім є наче мур від раптових спокус. Найсильнішою чеснотою є покора ‒ правда. По-перше, вона роззброює стару людину в нас, а по-друге, перед нею втікає диявол. Найбільшим потенціалом Духа є внутрішня молитва, спрямована на відношення до розіп’ятого Ісуса Христа. Ми повинні усвідомлювати Його великі страждання під час бичування, вінчання терновим вінцем, Хресну дорогу, вмирання і смерть. В молитві вервиці і особистого розважання йдеться, насамперед, про моменти живого з’єднання з Ним.

Існує ще один шлях до внутрішньої молитви: знайди півгодини часу і місце, де можеш спокійно клякнути і присвятити час внутрішній молитві. Чверть години присвяти роздумам про смерть, Божий суд, вічне щастя у небі або вічні муки в пеклі. Тоді перед Богом і перед собою дай до світла свої гріхи. Боже слово каже: «Коли ходимо у світлі, Кров Христа очищує нас від кожного гріха» (1 Ів. 1,7). Духовно можеш переживати, що ти клячиш перед Ісусовим хрестом і усвідомлювати, що ця кров, яка тече з Ісусових ран, була пролита і за твої гріхи. На кілька секунд розбуди віру, що віриш, що так дійсно є. При цьому можеш з вірою повторювати Ім’я Ісус або по-єврейськи Єгошуа. «Хто призове Ім’я Господнє, спасеться». Другу чверть години можеш взяти вірш із Святого Письма Рим. 6,6: «Знаємо, що наш старий чоловік був розп’ятий з Христом …» Коли щодня будеш роздумувати про цю правду, Божий Дух уведе тебе до глибини таїнства, яке пов’язано з хрестом Христа і твоїм визволенням від старої людини і від кореня зла (первородного гріха), який є в тобі (див. http://vkpatriarhat.org/?p=25211). Хто молиться мовами, хай так молиться ці півгодини, а одночасно духом переживає насамперед Боже слово 1 Ів. 1,7 і Рим. 6,6.

Якщо будеш вірно присвячувати внутрішній молитві півгодини щодня, то пізнаєш суть першої заповіді. Але ідеально було б присвячувати внутрішній молитві цілу годину (див. Мт. 26, 40).

Отруєний корінь зла (первородний гріх), окрім тілесної пожадливості, має і духовний вимір, яким є гордість ‒ духовна сліпота. Гордість ‒ це суть диявола і суть духовної отрути первородного гріха в нас. Ця отрута намагається заглушити нашу совість, отруїти розум і знищити в нас Боже життя, яке ми прийняли у хрещенні. Егоцентризм веде до бунту проти Бога і Його заповідей. Дух брехні і смерті, який через духовну отруту в нас діє на наші душі, намагається поневолити нас в тілесній області через аморальність. Але це не закінчується лиш аморальністю. Аморальність відкриває двері для демонічних сил, які діють через пожадливості, такі як любов до мамони, кар’єризм, алкоголізм, наркоманія, цинізм, деспотизм, вбивства, злочини, крадіжки, насильство і мучення дітей, а потім ‒ псевдовихід, запропонований самогубним духом. Отож якщо не боротися за моральну чистоту і моральні цінності, це тягне за собою цілий комплекс духовного рабства, який поневолює людину не тільки пристрастями, бо за ними є і демони, які згодом поневолюють також душу. Слідують розлучення і навіть повна ліквідація природної інституції сім’ї, яка заміняється псевдо-сім’єю гомосексуалістів. А це висміювання Бога, Його діла створіння і порядку, який Він установив. В Євангелії ми навіть бачимо, що коли Ісус виганяв нечистих демонів, люди зцілювалися від хворіб, таких як глухота, сліпота, параліч і т.д.

Найбільший героїзм ‒ це боротьба за чистоту серця!

 

3 частина ‒ Синод єпископів копає гріб молоді

Через Синод єпископів (жовтень 2018 р.), запрограмований псевдопапою Франциском, має бути просунений і легалізований навіть гомосексуалізм! Таким чином в центр християнства має бути поставлений нечистий демон, а з ним ‒ прокляття! Чи ж «отці Синоду» забули, що за гріх содомії Боже слово погрожує вогнем з неба?!

Нечистота пов’язана з окультизмом і поганськими культами, фактично з релігією старої людини. Поклоніння демонам супроводжується жертвоприношенням. Тоді воно проявляється через магію, віщування, спіритизм та їхні приховані форми. Там відбувається контакт з демонічними силами, т.зв. енергіями. Відбуваються і таємні посвячення на різних ступенях цим невідомим силам ‒ демонам. Вони обіцяють надзвичайні здібності, владу, успіх, щастя, славу. Диявол спокушає і сьогодні: «Все тобі віддам, якщо впадеш і поклонишся мені» (Мт. 4,9). Такі обіцянки є обманом, а душа, яка їм повірить, в годину смерті закінчить в пеклі.

Родовище гордості й тілесної пожадливості є в кожному з нас. Тому треба не тільки навернутися до Христа, але і прийняти Його закони і заповіді, які ведуть до вічного життя. Цей шлях пов’язаний з таїнством Христового хреста, який є Божою силою і Божою мудрістю (1Кор. 1, 24). Однак гордість відкидає Бога і не хоче упокоритися та йти дорогою правди, якою є Ісус (Ів. 14, 6).

Родовище первородного гріха в нас убиває Боже життя і голос совісті. Тому треба знати, що наше життя ‒ це лиш період випробування, в якому вирішується, якою буде наша вічність. Отож мусимо боротися, щоб вже в цьому житті творити єдність з Богом в Ісусі Христі (див. Ів. 14,23), і потім залишатися в цій єдності у вічній славі з Богом та прославленою Церквою ‒ Містичним Тілом Христа. Хто не бореться з родовищем зла в собі, той стає винний в тому, що духовна отрута в ньому сильно прогресує і він творить єдність з дияволом, який є брехуном і вбивцею.

Бог створив нас, дав за нас Свого Сина Ісуса Христа, який помер за нас. Ісус на хресті переміг корінь (родовище) зла в нас ‒ стару людину. Писання висловлює це словами: «Знаємо, що наш старий чоловік (первородний гріх) був розп’ятий з Христом» (Рим 6,6) Ісус був розп’ятий, а цим одночасно переміг над гріхом, який був переможений Його хрестом і смертю. Перемога над гріхом є тільки і тільки в Христі. Місце нашої старої людини ‒ на хресті, і це треба знати. «Знаємо, що наш старий чоловік…» (Рим. 6,6) Я це знаю, ти знаєш і ми це знаємо! А з цим треба серйозно рахуватися. У цьому духовному співрозп’ятті з Христом є наше звільнення з рабства гріха та його закону (див. Рим. 8,1-2). Тому спасительна віра спрямована на відношення до розп’ятого Христа. Його кров очищує нас від кожного гріха, а Його розп’яття і смерть визволяє нас від влади старої людини. Коли в часі з вірою входимо до реальності Христової смерті, то в цей момент осягаємо наше визволення і спасіння. Тому маємо жити вірою (Євр. 10,38), ходити у Святому Дусі, а не тільки прийняти Його через хрещення Духом.

У справжнього Христового учня, яким повинен бути і ти (Мт. 28,19-20), місце старої людини на хресті (Гал. 2,20), інакше гріх знову обмане людину і через зневіру захопить владу. Тому ми повинні йти дорогою, якою є Христос, а тому мусимо постійно, якнайшвидше і навіть у малих речах чинити покаяння. Тобто не залишатися лежати після падіння, а встати і під хрестом здобути очищення через кров Христа. Тоді знову з’єднатися з розп’ятим Христом і вірою входити до Його смерті (2Кор.4,10н). Про дорогу наслідування Ісус говорить так: «Зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною» (Мт. 16, 24).

Інвазія аморальності випливає з єресей, які заперечують основні правди віри. За ними є диявольська гордість, а наслідок ‒ ліквідація Божих законів та просування сатанинських анти-законів навіть до цивільного законодавства. Сьогодні Синод (жовтень 2018) має приховану мету легалізувати гомосексуалізм, а тим самим скасувати природні і Божі закони. Це вершина диявольської гордості, яка знову проявляється в зрадницьких церковних ієрархів на чолі з псевдопапою Франциском. Вони скликають на людство прокляття і вогонь з неба, а крім того, готують вічний вогонь для всіх тих, які мають з псведопапою і його соратниками духовну єдність в єресях і аморальності.

Скасування моральних цінностей означає сатананізацію та самогубство Церкви і людського суспільства. Апостол каже: «Що ті люди потай виробляють, соромно й казати. Все, що ганиться, стає у світлі явним, а все, що виявляється, стає світлом» (Еф. 5,12-13).

Святе Письмо особливо перестерігає перед гріхом содомії і як відлякуючий приклад для всіх поколінь подає кару дочасного і вічного вогню (Юд. 7 і 2 Пт. 2,6).

А тепер ви, дорогі молоді люди, усвідомте, що на Синоді для молоді (жовтень 2018) церковні юди хочуть послужитися вами і написати підсумковий документ, який приховано легалізує самогубний гомосексуалізм. Цим хочуть скасувати Божі заповіді і спростувати моральні норми. Це відпад і бунт проти Бога; побожними фразами вони замасковують антихристівського духа. Але освячення і легалізація гріха ‒ це до неба волаючий злочин, а одночасно гріх проти Святого Духа. Церковники на чолі з псевдопапою Франциском піднялися на бунт проти Бога, усунули моральний закон і Десять Заповідей. Вони накликають прокляття не тільки на Церкву, але й на ціле людство, а для цього зловживають вами, молоді католики, і зневажають вас. Церква була зобов’язана проповідувати вам, молодим людям, правду, що веде до спасіння, вказати на сенс життя, сенс страждання і жертви, передати вам силу до боротьби з гріхом, а не вкинути вас у болото гріха, щоб ви в ньому втопилися. Сьогодні необхідно відділитися від цих зрадних ієрархів, які використовують релігійну термінологію як фразу, тільки щоб привести вас на дорогу, яка веде до вічної погибелі. Відділіться від цих зрадників Христа, від цих втілених антихристів! І навпаки, прийміть живого Христа і Його програму, та станьте закваскою. Проповідуйте Христа своїм життям та своїм словом, і будьте охочі страждати за Нього і віддати навіть своє життя. Не бійтеся, коли втратите його за Христа ‒ тоді отримаєте його на цілу вічність. Відділіться від моральних розбійників, від цих обманщиків, які зрадили Христа і окупують найвищі церковні посади! За ними стоїть гомосексуальне лобі, за ними стоїть гордість, яка не хоче каятися і зловживає найвищими церковними посадами для самознищення. Ви, навпаки, станьте на підтримку тих правовірних єпископів та священиків, які змагаються за правдиве відродження Церкви. Прикладом є архиєпископ Вігано. Ризикуючи власним життям він викрив мережу гомосексуальних лобі в Церкві і вимагає, щоб Церква каялася і настало відродження. Ви будьте носіями цього покаяння, цієї програми відродження. Ісус сказав, що ніхто, хто не буде каятися, не буде спасенний. (Лк 13,3) Так, вас чекає боротьба, підступна боротьба з родовищем зла всередині кожного з вас, боротьба з системою зла у світі і боротьба з демонічними силами. Але Ісус є з вами і ви будьте з Ним! Лиш той насправді любить Ісуса, який прийняв Його як Свого Спасителя і Господа і зберігає Його заповіді. Церковні юди, на чолі з фальшивим папою, який окупував уряд Петра, через побожні фрази обманюють вас і ведуть до погибелі. Але Церква повинна бути очищена! Ви станьте закваскою живого Євангелія! Щиро шукайте спасіння, виступіть проти злочинів і зла, які ведуть до дочасного і вічного автогеноциду людства. Будьте правдивими Христовими свідками ‒ мучениками!

 

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

+ Методій ЧСВВр           + Тимотей, ЧСВВр

єпископи-секретарі

 

Завантажити: Маніфест до молоді проти аморальності (17.10.2018)

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-the-purpose-of-life-is-not-to-cherish-our-ego ua-there-is-no-love-of-god ua-seek-god_s-will-every-day-with-a-sincere-heart ua-pure-love-of-god ua-our-mission-on-earth-is-to-serve ua-remain-faithful-to-jesus-and-his-word

Календар

Листопад 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
  1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30  

Слово життя

«І не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедності, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші як зброю праведності»

Рим. 6,13 (від 18.11 до 02.12.2018)