Архиєпископ Вігано, діагноз, Собор

21.09.2018

Архиєпископ Вігано, колишній папський нунцій в США, зробив сміливий крок. Він вказав на шокуючу дійсність ‒ гомосексуальні злочини на найвищих посадах в Церкві. Що є коренем цих злочинів?

Святе Письмо вказує, що коренем гомосексуалізму є: 1) невіра в істинного Бога, 2) божественне вшанування творіння замість Творця.

До п. 1) «пізнавши Бога, не прославляли Його як Бога» (Рим. 1,21). Йдеться про єретичних теологів, які після ІІ Ватиканського Собору на всіх теологічних факультетах замінили апостольське вчення на єретичне. Тут мається на увазі атеїстичний історично-критичний метод і його отруйні плоди.

До п. 2) « Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними… Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню більше, ніж Творцеві» (Рим. 1,22-25). Цей процес Собор розпочав документом Nostra аetate про т.зв. пошану до поганських культів, а фактично, до їх демонів.

Результатом атеїстичного історичного методу і фальшивої пошани до поганських культів з їхніми окультними практиками (віщуванням, магією) є вибух збоченого гомосексуалізму в Церкві. Слово «тому» виражає цей наслідок: «Тому видав їх Бог пристрастям ганебним, …чоловіки з чоловіками чинили ганьбу, приймаючи на собі самих належну плату за свій блуд» (Рим. 1,26-27). Святе Письмо вказує, що за гріх гомосексуалізму приходить кара дочасного і вічного вогню. «І послав Господь дощ із сірки й огню на Содом та Гоморру», «і спопелив їх, давши приклад для майбутніх безбожників». «Вони понесли кару вічного огню, ставши перестережливим прикладом» (Бут. 19,24; 2 Пт. 2,6; Юда 7).

Зі Св. Письма (Рим 1,18-25) випливає ясний висновок: щоб Церква була очищена від гомосексуалізму, спершу вона мусить бути очищена від єресей неомодернізму та синкретизму з поганством, бо вони ведуть до цієї гидоти.

Архиєп. Вігано проламав лід. Тепер мала б бути встановлена конкретна програма для здійснення внутрішнього відродження Церкви.

Після абдикації Франциска має слідувати комплексний процес віднови, бо Собор мав катастрофічні наслідки. Процес аджорнаменто Івана XXIII привів Церкву до самознищення.

Собор мовчав на єресі неомодернізму, які раніше засудив папа Пій Х (1907). Це мовчання призвело до інтенсивного втілення цих єресей у всі теологічні навчальні заклади. Були заперечені найосновніші правди віри: божество Ісуса Христа, Його відкупительна жертва на хресті, Його історичне та реальне воскресіння і Божественне натхнення Святого Письма. Це максимальні єресі! Вони вигнали з Церкви Святого Духа і відкрили Церкву духу світу (aggiornamento).

Далі Собор допустився єресі пошани до поганських культів та їхніх демонів, і таким чином допустився непошани до істинного Бога (декрет Nostra aetate). Цим була заперечена Перша Божа заповідь і справжня місія. Крім того, відкрилися двері антимісії поганства (індуїзму, буддизму…) на християнських територіях. Наступною єрессю Собору є твердження, що ми разом з мусульманами вшановуємо одного і того ж бога. Мусульмани поклоняються Аллаху ‒ найвищому (Аллах Акбар) з 360 поганських божків Мекки. Внаслідок цієї єресі Собору настала запрограмована ісламізація Європи, яка цими днями сягає апогею в мантруванні Франциска про безумовне і обов’язкове приймання ісламістів.

Павло VI ухвалив єретичну програму Собору. Таким чином здійснив злочин проти Церкви. На нього впала екскомуніка latae sententiae. Крім того, цей папа має на сумлінні підтримку гомосексуального лобі.

За папи Івана Павла II (1978-2005) в Церкві США відбулась експансія гомосексуалізму та педофілії. Папа мовчав, тобто відповідальність повністю лягає на нього. Також він несе повну відповідальність за те, що мовчав на поширення догматичних єресей, які за його понтифікату просувалися у всі теологічні навчальні заклади. Крім того, його жест в Асижі (1986) ‒ це реалізація єресей II Ватиканського Собору про пошану до поганських культів. Цим він виразно підтвердив єресь про те, що Христова відкупительна смерть на хресті і поклоніння поганським демонам є рівноцінними шляхами до спасіння. Цим ліквідуєтсья суть християнства і втрачає сенс місія.

Канонізація Івана XXIII та Івана Павла II є недійсною і з тієї причини, що її проголосив апостат Франциск (див. булла Павла IV «Cum Ex Apostolatus Officio»).

Необхідно з покаянням визнати, що на Соборі настав історичний перелом, і ми пожинаємо його отруйні плоди. Соборні і постсоборні папи не виступили проти цього духа, але, навпаки, просовували цього духа аджорнаменто зі світом. Сьогодні єдине рішення ‒ це правдиве покаяння (Мк. 1,15). Воно повинно розпочатися з абдикації Франциска і продовжуватися через очищення віри і моралі.

 

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

+ Методій, ЧСВВр            + Тимотей, ЧСВВр

єпископи-секретарі

 

Завантажити: Архиєпископ Вігано, діагноз, Собор (21.09.2018)

 

 

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-pure-love-of-god ua-our-mission-on-earth-is-to-serve ua-remain-faithful-to-jesus-and-his-word ua-do-you-have-problems-go-to-jesus xreshennja-na-pokajannja-pryjnjaly ua-whom-are-you-seeking

Календар

Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31  

Слово життя

«Бо хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним»

Рим. 6,7-8 (від 21.10 до 04.11.2018)