Роздуми над Словом Життя Рим. 6,6

«Знаємо, що наш старий чоловік був і є розп’ятий разом з Ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більше не служити»

У перших 5 главах послання до Римлян говориться про гріхи. У 6 главі говориться про гріх в однині, тобто як про корінь, з якого походять інші гріхи. Цим коренем гріха є родовище зла в нас, тобто первородний гріх або зіпсована людська природа, яка була заражена змієм, тобто дияволом ще в перших людей в раю. Замість того, щоб у випробовуванні вірно стояти в Божому слові, вони відкинули його і повірили слову диявола, брехні. Так диявольське насіння увійшло в людську природу.Цим насінням є первородний гріх, який програмує людину, щоб вона підлягла поступовій ентропії, моральному і духовному самознищенню, і щоб привести її до вічної погибелі. Це наглядно бачимо в даний час, коли людство неначе втратило розум і масово здійснює своє власне самогубство: гендерна деморалізація, пов’язана з викраданням дітей у батьків, технології братовбивчих воєн, шкідливі вакцини для дітей, які спричиняють порушення імунної системи і плідності, генетично модифіковані продукти; ліки, які викликають інші хвороби; поширення раку; СНІД; деструктивна культура, результатом якої є систематична деморалізація, безвідповідальність, зростання злочинності, наркоманія. Мультикультуралізм призводить до викорінення християнства і включає в себе сучасний спосіб війни проти Європи. Це психологічна війна, яка використовує позитивні поняття, зло трактує як добро і просуває його до законів з метою легалізації несправедливості і злочинності. Закони поступово ведуть до чіпування, тобто до повної втрати свободи і перетворення людей в біо-роботів, які згодом будуть цинічно вчиняти будь-які злочини і призведуть до масової евтаназії чи іншої форми самознищення. Це все є плодом родовища зла і брехні в нас, тобто старої людини. Ця брехня використовує приховану силу для підступного обманювання. Апостол Павло каже, що любить добро, але все ж чинить зло, якого не хоче і яке ненавидить. І зразу подає причину, що це робить гріх, який є в ньому, тобто первородний гріх, і взиває: «Хто мене визволить від цього тіла смерті?». А тоді відповідає: «Тільки благодать Господа нашого Ісуса Христа» (див. Рим.7).

Через дотримування Божих заповідей, молитву, поводження згідно своєї совісті, роблення добра і самозречення в лінивстві, це родовище зла є ослаблене, але залишається в нас аж до нашої смерті і ми мусимо з ним постійно боротися та рахуватися з його підступністю.

Що ж стосується прощення наших гріхів, ми осягаємо його тільки прийняттям сили Христової крові. Про це суттєве питання розповідають нам 1-5 глави послання до Римлян. А корінь, первородний гріх в нас, знищує Христовий хрест. А це питання глибинно розкриває 6 глава. Апостол Павло говорить тут про співрозп’яття. Це велике таїнство, і ця правда повторюється в посланнях апостолів декілька разів: чи це в посланні до Галатів 2,20: «Я розп’ятий з Христом, живу вже не я, живе в мені Христос», або в посланні до Колосян, де сказано: «У хрещенні ми з Ним поховані, і разом з Ним також воскресли, вірою в силу Бога, який воскресив Його з мертвих» (Кол. 2,12) і «Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі» (Кол. 3,3).

Апостол Павло говорить про таїнство співрозп’яття, а потім також про те, що через хрещення ми з’єднані з Христовою смертю. Разом з Христом у хрещенні ми були поховані, а також разом з Ним воскресли. Слово «разом» виражає глибоку внутрішню єдність з Ісусом. Святий Дух поступово буде нас вводити до глибини цього таїнства. Його не можна якось хитро чи теоретично осягнути розумом, наче стати понад ту правду і думати, що я вже це знаю. Таке теоретичне пізнання є половинчастим, а якщо бракує покори і правдивої молитви, людина не може бути введена до глибини цього таїнства, тобто до єдності з Ісусовою смертю і Його воскресінням, яке пов’язане з Тайною Хрещення. Початок і входження до цього таїнства – це співрозп’яття з Христом. Тут не йдеться про фізичне розп’яття з Христом. Христос був розп’ятий 2000 років тому. А якщо б людина хотіла сама себе фізично розп’ясти, це був би абсурд і самогубство. У цьому таїнстві йдеться суто про духовний рівень, про духовний вимір віри, яка об’єднує нас з суттю Христової смерті і з Його новим життям – з Його воскресінням. Отож, з одного боку, це правда, що в нас залишається стара людина, родовище зла і гріха, а з другого боку, вже отримуємо вихід, коли активно вірою входимо в реальність хрещення. В ньому ми отримуємо нове життя, бо через хрещення ми занурені до двох основних таїнств спасіння: до смерті та воскресіння Христа. Але першою брамою, якою до них входимо, якраз є таїнство співрозп’яття. Ми можемо переживати його насамперед на внутрішній молитві, а потім в конкретних життєвих ситуаціях. Суть цього – цілковите з’єднання з Божою волею, тобто повна відданість Богу в послусі віри, навіть в малій речі. Наприклад, коли хтось нас грубо очорнить або несправедливо нас насварить, а в той момент ми не дозволимо, щоб в нас розвинулась ненависть, себежаль чи оправдовування, але з’єднаємося духовно з Ісусом, з Його терпінням і безсильністю на хресті, тоді ми практично реалізуємо співрозп’яття. Тоді в той момент будемо переживати великий мир. Цей досвід багато з вас вже мають.

Слово Боже говорить, що наш старий чоловік був розп’ятий з Христом, щоб було випорожнене (katargéthé) або паралізоване тіло гріха (soma hamartiás), тобто щоб родовище зла, старий чоловік в нас, був нечинний – розп’ятий, і Писання каже: це тому, щоб ми вже не були рабами (dúleuzin) гріха. Ми навіть не усідомлюємо, що ми раби гріха, що над нами є господар, який називається гріх, і який тримає нас в рабстві. Ми думаємо, що ми вільні, але це не так, ми раби гріха. Вільним є тільки той, хто є в єдності з Христом. Ісус здобув нам справжню свободу саме на хресті. І цю свободу ми можемо пережити, коли ми активно з’єднані з Христом. Якщо ми перебуваємо з Ним в єдності, то вже не діють закони гріха. В єдності з Христом є свобода. Однак вона передбачає, що свою волю ми мусимо з’єднати з Божою волею і замість того, щоб перебувати в невірі, стояти в Божому слові. Треба усвідомити, що це місце зі Святого Письма належить до тих таїнств, до яких Святий Дух мусить нас поступово вводити, але тоді, коли ми вірою дамо Йому простір до співпраці. Якщо знову і знову ми будемо читати 6 главу до Римлян і будемо залишатися вірними Ісусу та наслідувати Його, нам поступово буде відкриватися це таїнство. Хто б хотів його за раз якось вивчити або це пізнання здобути відразу, то це так само неможливо, як неможливо учневі 1 класу зрозуміти наприклад квадратичне рівняння або деривацію. Просто це вимагає часу і росту у вірі та пізнанні. Незважаючи на це на молитві Святий Дух, особливо, коли молимося на незнайомих мовах, про які сказано, що Святий Дух заступається за нас стогонами невимовними, нам вже в певних моментах дає пережити глибину цього таїнства.

Декілька досвідів, які ми здобуваємо в цій молитві: Перш ніж почну переживати таїнство співрозп’яття, відділюся від гріха, ставши до правди, під силу Христової крові, а тоді можемо пережити це таїнство.

В дусі можеш собі сказати: «Бачу проколені руки Ісуса на хресті. Його рани від бичування не лише на руках, але і на грудях. Бачу на Ісусовій голові терновий вінець, потічки крові, які стікають по обох скронях, напіввідкриті уста від болю. Тепер дивлюся в очі Ісусу. Тепер настає з’єднання – єдність. Я усвідомлюю Боже слово, що тепер я розп’ятий з Христом – наче би з Ісусового хреста виходив промінь, який начебто втискав духовний хрест до всього мого єства. Тоді далі можу молитися мовами і перебувати тільки в Божому слові: «Знаємо (ginóskontés), що наш старий чоловік був розп’ятий з Христом». У цьому короткому уривку Божого слова я залишаюся. Усвідомлюю, що слово Боже каже, що на хресті Голготи Ісус не був розп’ятий сам, що разом з Ним була розп’ята і наша стара людина. Стара людина – це не наше фізичне тіло, це духовна отрута, яка є невидимою і проникає кожну людину. Це духовна реальність, яку фізично ми не можемо осягнути, хоча щодня у ній переконуємося і бачимо її негативні плоди. Це родовище зла, яке називаємо стара людина, як спільний знаменник, починаючи від Адама проникає кожну людину. А саме її Ісус взяв на Себе і зломив її владу. Стара людина під’єднує нас до диявола, є насінням диявола в нас. І саме це насіння або стара людина була разом з Христом розп’ятою. Хоча я цього повністю не розумію, тепер на молитві це вірою приймаю і особисто переживаю. Стара людина була розп’ята разом з Христом. В грецькому оригіналі Святого Письма використаний аорист, тобто форма дієслова, яка виражає дію, що відбулася в минулому, а діє і в теперішньому. Це можемо перекласти: стара людина була і тепер є (через мою віру актуально) розп’ятою. Я вірою приймаю і в цьому часі та просторі реалізую те, що Ісус зробив на Голготі. І тим більше, в цей момент живої віри та відданості можу проводити духову місію.Як? Людина, яка вірою з’єднана з розіп’ятим Ісусом, має надзвичайну ласку, силу та привілей і в той момент повної відданості та єдності з Ісусом через неї діє Божа всемогутність. Оскільки вона одночасно має разом з іншими людьми спільну стару людину і таким чином є з ними поєднана, хоче цього чи ні, то задля цього спільного знаменника, який називається стара людина, може актуально, через віру давати простір Ісусу та Його всемогутності, щоб здобути ласку для багатьох: щоб вони навернулися, або щоб ті, які в цей момент помирають, одержали ласку спасіння. Можна молитися, наприклад, за конкретне місто, конкретну групу людей, або і за цілий народ, і в цей момент стояти наче на сторожі за всіх. Повторюю: йдеться про духовне співрозп’яття, а не фізичне. Це область віри. Але плоди раніше чи пізніше проявляться в тих, за яких ти з вірою стоїш в єдності співрозп’яття і за них просиш, щоб до них в цю секунду входила Божа ласка. Ця молитва єдності у співрозп’ятті є вершиною молитви, а згодом переходить і до таїнства Христової смерті, тобто до моменту, коли Ісус віддає свого Духа Отцю, а потім до наступного моменту – таїнства єдності з воскреслим Христом, як каже апостол Павло: «Я розп’ятий з Христом, не живу вже я, а живе в мені Христос». Стара людина розп’ята, щоб було місце для живого Ісуса, щоб в той момент Він міг засвітити і жити в мені і в вас.

Можеш, наприклад, залишатися в першому слові «знаємо», наче б ти стояв перед телекамерами всього світу і бачив цей опір невіри. Але ти з великою силою взиваєш: «Я це знаю! Так це є! Боже слово про це свідчить, що наша стара людина ‒ тобто в мені і у вас,‒ в цю секунду є безсильна, розп’ята. Я не сумніваюся, а вірю, подобається вам це чи ні. В цей момент діє Божа сила через мою віру, якою я з’єднуюся з Божим таїнством, яке чітко каже, що наша стара людина через мою вірю в цей момент була і є розп’ята з Христом – в мені, а отже і в вас».

 

 

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 6,6

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-pure-love-of-god ua-our-mission-on-earth-is-to-serve ua-remain-faithful-to-jesus-and-his-word ua-do-you-have-problems-go-to-jesus xreshennja-na-pokajannja-pryjnjaly ua-whom-are-you-seeking

Календар

Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31  

Слово життя

«Бо хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним»

Рим. 6,7-8 (від 21.10 до 04.11.2018)