Слово Патріарха Іллі на свято Христового Воскресіння

На Великдень ми пригадуємо собі величну подію, що Христос воскрес із мертвих, а також що разом з Ним воскресли і ми. Боже слово каже: «Разом з Ним нас воскресив» (Еф. 2,6). Хтось скаже: «Як я міг воскреснути з Ним? Адже я живу тут і тепер, а Христос воскрес 2000 років тому. Крім того, коли Христос помер в Єрусалимі, мене тоді там не було. Я навіть не лежав мертвий з Ним у гробі, щоб потім з Ним воскреснути.

Потрібно усвідомити реальність, що Христос воскрес. Він встав з мертвих! Христос помер, воскрес, вознісся на небо − це все відбулося в часі. Але оскільки Він є Богом, то одночасно перебуває і поза часом, над часом… Він той самий вчора, сьогодні і навіки. В Бога постійно є «тепер». Коли людина помирає, також виходить з часу і входить у вічність. Там час на неї вже не діє. Там постійно є «тепер».

Потім треба усвідомити реальність нашого зв’язку з Адамом. Адам згрішив, не послухав Бога, і так прийшов у світ гріх. Тут також існує реальність гріха. Хочу цього чи ні, але і мене заторкнув первородний гріх. У всіх нас є однакова програма гріха. Кожна людська душа, окрім Богородиці, заражена інфекцією первородного гріха. Це є таїнство. Однак дійсність є такою. У всіх нас є однакова схильність до гріха. Нас тягне до гніву, марноти, самообману, гріх засліплює нас, так що ми перебуваємо в темряві.

Можна було б сказати: «Яке відношення я маю до якогось Адама, який колись давно згрішив?». Але як би я не гнівався на Адама, нічого не зміниться. На мені і на кожному з нас залишається ця сумна спадщина… В нас запрограмований гріх. Ми не можемо не грішити. Як тільки починаємо розмірковувати розумом, починаємо грішити − кожна дитина, кожна людина. Це програма гріха, яку ми отримали від Адама.

Бог створив Адама, поставив його перед випробуванням, але він впав. Однак Бог послав людству Спасителя. «Щаслива провина, яка здобула нам такого Спасителя», як каже св. Августин. Бог у своїй любові стає людиною − в конкретний час. Ми точно знаємо про народження Ісуса, від нього починаємо літочислення. Знаємо і конкретні факти з Його життя: засудження, смерть. Це історія. А історично відбулося і те, що Христос не тільки помер на хресті, але й воскрес… Звичайно, це суперечить фізичним законам. Це було втручанням Божої всемогутності, яке називається чудом. Але так само бачимо чудеса навколо нас − на кожному кроці. Достатньо тільки поглянути на красу і мудрість творіння, на Всесвіт, мільярди зірок… Подумаймо лишень про нашу Землю: як це, що Земля вже стільки століть обертається навколо своєї осі!? Така гігантська − і обертається! Чому швидкість обертання не прискорюється? Як це, що вона нікуди не відлітає? Хто нею рухає? І вона постійно рухається по точно визначеному шляху! Має вигляд кулі, є нахилена і обертається − разом з морем і всім, що є на ній… Це щось надзвичайне, незбагненне! А наша Земля є лише зернятком у Всесвіті. Зернятком! Бо є ще мільярди інших зірок гігантських розмірів. Сонце в мільйон триста тисяч разів більше, ніж наша Земля. А є і набагато більші зірки, цілі галактики. А все це рухається і не стикається! Які це точні і мудрі закони! Це макрокосмос. Але існує також мікрокосмос. І там є точний порядок. Коли людина усвідомить питання таїнства звичайної матерії, а тим більше питання таїнства життя, то бачить, як все це прекрасно і мудро встановлено і керується. А тоді ясно усвідомлює, яким смішним є твердження, що все виникло випадково і рухається саме по собі ! Бог все створив, діяв своєю творчою всемогутністю. А тією ж творчою всемогутністю Він діяв і при воскресінні.

Отож воскресіння Христа є реальністю. Але як я можу брати участь у воскресінні Христа? Подібно, як в ситуації з Адамом. Це є таїнство, як я маю в собі спадщину від нього. Через прабатьків і батьків я прийшов у цей світ разом з первородним гріхом. Але щодо Божого життя, нового життя воскреслого Христа, то його кожен отримує безпосередньо від Бога через віру. Сюди відноситься: «Ви повинні знову народитися» − духовно. Духовно можна народитися лише з води і Святого Духа. Ісус каже: «Ви повинні знову народитися! Що народилося від тіла, є тіло. Те, що народилось від Духа, є Дух». А коли відбудеться це духовне народження, я відразу ж приймаю все, що є в Христі. Я стаю Божою дитиною. Беру участь у Його смерті та Його воскресінні. Тоді у своєму житті я повинен лише реалізувати ці правди хрещення, відкриватися їм знову і знову, тобто перебувати в них. Це означає входити до Христової смерті і боротися зі злом, яке я успадкував від Адама. Саме цим маю доказувати Богу свою любов, а за це також дістану нагороду − вічне життя.

Тому важливо усвідомлювати собі і те, що «разом з Ним ми воскресли». Якби Христос не воскрес, то і я не мав би нового життя. Але Він воскрес, а тому і я маю життя, нове життя, Боже життя, життя Христа. Це не життя Адама, яке я отримав від народження, і яке закінчується смертю, бо «відплата за гріх − це смерть». Я отримую нове життя з води і Святого Духа через віру. Слово Боже каже: «Тим, які Його прийняли, дав владу стати Божими дітьми». Я маю життя Христа. Отож так, як маю в собі Адама, так маю в собі і Христа. Апостол Павло в Першому посланні до Коринтян пояснює, що означає бути в Адамі, а що − бути в Христі: «Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть»  (1Кор. 15,21-22).

Апостол Павло це пояснює, але Дух Божий повинен це нам відкрити. Це неможливо втиснути в певні рамки. Людина повинна отримати до цього світло, бо це Боже таїнство. Багато речей ми не розуміємо розумом − ані в фізиці, ані в області матеріальних речей. І там є стільки таїнств, що чим більше людина все пізнає, тим більше подивляє… Як сказав Сократ: «Я знаю, що нічого не знаю». Це людина усвідомлює тим більше, чим більше все пізнає… І все це лиш звичайні Божі закони, вкладені у матерію. А в духовних речах є ще набагато більше таїнств! Ми будемо пізнавати їх цілу вічність. Але тепер маємо приймати їх вірою, приймати ці зернятка правди, навіть якщо їх не зрозуміємо. І це також є заслугою: що ми віримо Богу, віримо, що Він Всемогутній.

В те, що Христос воскрес, навіть не мусимо вірити. Це реальність. Це історична правда. Так само, як вірю, що існував Наполеон і що проводив багато військових походів. Тут не потребуємо віри − тієї Божої віри. Мене не було 200 років тому, коли жив Наполеон, але знаю з історії, що це реальність. Так само ясною історичною подією є те, що Христос воскрес. Про це свідчать апостоли, а є й інші наочні свідки. Багато людей за цю правду віддали своє життя. Однак до цього людина повинна мати і віру. Адже розум почне спекулювати, бо йдеться про чудо, чудо Божої всемогутності. Людський розум у своїй гордості опирається цьому, не хоче вірити, бо це перевищує його досвід. Але людина, яка навернулася, має особистий досвід з Богом і знає, що Бог робить малі, непомітні чудеса і в її житті − така людина не має проблеми з вірою. В ній росте віра не тільки в таїнство історичного воскресіння Христа, але й віра в те, що «разом з Ним я воскрес», що Христос є в мені, що я маю Його життя, життя Христа воскреслого.

Духовно найглибше переживала воскресіння Пресвята Богородиця, яка є повною благодаті. В той момент, коли Христос воскрес, Вона повністю пережила з Ним таїнство співвоскресіння, так як і повністю внутрішньо пережила в єдності з Ісусом і Його смерть − всім своїм єством, всім своїм серцем, всією душею і всією силою. Тобто пережила єдність з Христовою жертвою на хресті, але також пережила в повноті і співвоскресіння − також і для нас. Тому Ісус дає нам Її, бо в Ній, в Її новому серці, це нам дано − і за Її заслуги, за Її акт віри, що Вона приймає це для нас, як наша духовна мати, як друга Єва. Вона також дала нам живого Христа. Через неї, приймаючи Її нове серце, а також через Святого Духа ми повинні бути перетворені в Христа і отримуємо Його нове життя.

Боже слово на багатьох місцях говорить не тільки про те, що ми з Христом воскресли, але також, що Він є в нас. Ісус каже: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той в Мені перебуває, а Я в ньому». В Євангелії від Івана в 14 і 15 главі декілька разів згадується про таїнство нашої єдності з Христом.

Це таїнство ми повинні пережити, насамперед, через віру у молитві. Усвідомити живу і реальну присутність воскреслого Ісуса, а також, що воскреслий Христос є в мені, що живе в мені. Я маю нове життя. «Ти, Ісусе, є тут. Ти є в мені! Проникни мене!». Також можу усвідомити, що сила Його воскресіння проникає в конкретні справи, ситуації, які стосуються мене, що Він входить у моє життя, до моїх упадків, програшів, проблем і як Владика дає мені нове життя.

Тоді актом віри, волі та розуму я маю Йому цілковито віддаватися і в конкретних ситуаціях знову приймати нове життя, таким чином освячуючи ці ситуації. Тоді хоча б кілька разів на день треба усвідомити Його присутність, з пошаною і вірою взивати Його святе ім’я − Ісус, та дати Йому простір, щоб Він міг в мені жити і через мене діяти.

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі на свято Христового Воскресіння

 

Оберіть мову

Пошук

Gallery

usvidom-sobi-realnu-prysutnist-voskresloho-zhyvoho-isusa ua-isus-dijsno-voskres ua-isuse-razom-z-toboju ua-svij-pohljad-my-povynni-zvernuty ua-jesus-prays-for-those ua-in-the-hour-of-his-death

Календар

Квітень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер    
  1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30  

Слово життя

«Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; що з’явився Кифі, потім дванадцятьом»

1Кор. 15,3-5 (від 08.04 до 22.04.2018)