Яка сьогодні ситуація в Церкві?

Інтерв’ю з Патріархом Візантійського Вселенського Патріархату:

Питання: Яка сьогодні ситуація в Церкві?

Відповідь: Наш Господь Ісус Христос заснував свою Церкву, яка є посередником для спасіння душ. Ця Христова Церква заснована на апостолах і пророках (див. Еф. 2,20). Церква є стовпом і підвалиною правди у світі (1 Тим. 3,15).

Є Церква воююча і є переможна. Переможна – це святі в небесній славі. А воююча – це та, яка є на землі.

Питання: Хто має вічне життя?

Відповідь: Той, хто прийняв і має Сина Божого. Написано: «Бог дав нам вічне життя, а це життя в Його Сині… Хто має Сина Божого, має життя (вічне), хто не має Сина Божого, той не має життя (вічного), але гнів Божий на ньому перебуває» (див. Ів. 3,36; 1 Ів. 5,11-12). Зі смертю людини відкриється справжній стан її душі: чи вона є живим, чи мертвим членом Христа.

Питання: Яка є ситуація з зовнішньою і внутрішньою структурою Церкви?

Відповідь: Христова Церква складається з невидимої і видимої частини. Видима частина, тобто церковна структура, мала б захищати і створювати умови для зростання невидимої, духовної частини Церкви, Містичного Тіла Христа в людських душах. Коли церковна структура не виконує цю функцію і ще й до того проповідує єресі, то перестає мати єдність з Містичним Тілом Христа, вводить в оману віруючих та веде їх до погибелі. Суть Церкви становить її невидима частина – Містичне Тіло Христове. Без нього видима частина не має сенсу свого існування, ані права на існування. Спасіння людини забезпечує спасительна віра в Ісуса Христа, через яку вона стає живим членом містичного Тіла Христового − Церкви. Тут йдеться про особисте відношення до Господа Ісуса, яке передбачає збереження Його вчення.

Підсумок:

Невидимою частиною Христової Церкви є Містичне Тіло Христа, де Ісус є главою, а люди, які повірили в Нього і в яких Він живе, є живими членами того Тіла. Вони мають Духа Христового і належать Богу.

Питання: Яка різниця між тяжким гріхом і єрессю, яка спричиняє апостазію (внутрішнє відступництво, виключення)?

Відповідь: Ті, які через тяжкий гріх втратили освячуючу благодать і Боже життя, залишаються членами Містичного Тіла Христового, але мертвими. Через щире покаяння можуть знову набути Боже життя і стати живими членами Містичного Тіла Христового, в якому мають єдність з Отцем і Святим Духом (див. Ів. 14,20). На противагу цьому, ті, які після хрещення свідомо відкрилися брехні і прийняли єресі (тобто інше вчення, яке суперечить суті християнства), самі себе виключили з Церкви Христової і відділилися від Христа (див. 2 Ів. 8-9; Гал 1,8-9, Ів. 15,4-6). Якщо єретик, який через апостазію виключив себе з внутрішньої (невидимої) частини Церкви − Містичного Тіла Христового, займає якийсь церковний уряд, то займає його незаконно.

Питання: Яка ситуація склалася сьогодні?

Відповідь: Через єдність з єресями сучасний Ватикан разом зі своєю церковною структурою знаходиться в апостазії. Вперто відмовляється чинити покаяння, не хоче відділитися від нового єретичного вчення в області віри і моралі та не хоче назвати єресі єресями. Навпаки, вимагає, щоб кожен священик, а через нього також віруючі вважали єресі справжнім Христовим вченням.

Питання: Де настав перелом, а де − кульмінація?

Відповідь: Перелом відбувся на ІІ Ватиканському Соборі, який відкрив двері доктринальним і моральним єресям. Настав період т.зв. постсоборного духа, який відродив єресі модернізму, засуджені святим Пієм Х. Після Собору правовірне вчення Церкви замінив історично-критичний метод − теологія (ІКТ), що базується на атеїстичній філософії. ІКТ заперечила основу віри: відкупительну смерть Ісуса, Його історичне та реальне воскресіння, а також Божественне натхнення Святого Письма. Також вчення Собору про пошану до поган і їх культів (демонів) знівелювало християнство, заблокувало справжню місію і відкрило двері антимісії поганства.

За цю ситуацію повністю відповідають соборні і постсоборні папи. Вони не виконали свого обов’язку − захищати спадщину віри і зупинити процес самознищення Церкви. Кульмінація апостазії настала 1.05. 2011р. через беатифікацію папи Івана Павла II, який не тільки допустив масове поширення єресей, але ще й жестом синкретизму в Асижі сам зробив наступний крок до самогубства Церкви. Через його беатифікацію на вівтар було поставлено згубне вчення, яке він представляв і поширював. Тому Візантійський Вселенський Патріархат (BВП) проголосив на цього папу посмертну екскомуніку, а також оприлюднив екскомуніку на Бенедикта XVI, який фактично беатифікував шлях відступництва для цілої Церкви, і таким чином довершив апостазію Католицької Церкви.

Питання: Як могло дійти до цього катастрофічного стану?

Відповідь: Після II Ватиканського Собору на церковні посади поступово призначали ліберальних священиків, які прийняли нове єретичне вчення («нове Євангеліє» − див. Гал. 1, 8-9). Таким чином вся церковна структура поступово відпала до апостазії. Вона відділена від «апостольського вчення» (Ді. 2,42) і Христового Євангелія! З церковної структури був вигнаний Святий Дух, Дух правди і життя. До влади прийшов дух брехні та смерті. Його плоди сьогодні вже наглядно видно. Коли в цьому стані сучасний Ватикан виступає як Христова Церква, то вже не має права на цю назву, оскільки зрадив свою суть і обманює вірних. Хто хоче бути спасенним, вже не сміє слухати апостатів, бо вони лише прикриваються прапором Христа. З допомогою обману вони ведуть до погибелі тих, які їх слухають!

Питання: Чи апостати уділяють Святі Тайни правосильно?

Відповідь: Господь Ісус установив Святі Тайни, які звершуються лише у Христовій Церкві, тобто в Церкві, вільній від єресей. Таїнства уділяють єпископи і священики, які є частиною Містичного Тіла Христа, тобто мають правовірне вчення і Христового Духа (Рим. 8,9). Через них таїнства звершує Святий Дух. Тому якщо священик чи єпископ звершує таїнства у важкому грісі, але зберігає в собі Христове вчення, то звершує їх дійсно, але «сам собі їсть і п’є на засуд» (див. 1Кор.11,29). Однак священик чи єпископ, який відпав від Христового вчення і проповідує інше євангеліє, стає відступником, відділеним від виноградної лози (Ісуса Христа). Через єресі він сам себе виключив з Містичного Тіла Христового, Церкви, і на ньому лежить Боже прокляття (Гал. 1, 8-9). Якщо апостат звершує таїнства, то звершує їх недійсно. Це обман або просто театр. Він вже не має влади діяти від імені Христа і Христової Церкви, навіть якщо й видимо займає церковний уряд (див. Булла Павла IV).

Питання: Яким є вплив єресей на Церкву та християнські народи?

Відповідь: Єресі та апостазія є внутрішнім раком Церкви, що впливає на всі християнські народи. Наслідком синкретизму з поганством II Ватиканського Собору є ісламізація Європи, кінець місій та відкриття антимісії поганства. Це веде до морального упадку, що концентрується у т.зв. гендерній ідеології, яка ігнорує найосновнішу реальність, що чоловік є чоловіком, а жінка жінкою. Жестом цілування ніг збоченцям Франциск схвалює ці збочення і дає приклад до наслідування. Пропаганда гендеру пов’язана з найжорстокішим механізмом в історії людства − з піратським викраданням дітей ювенальною юстицією та соцслужбами. Вкрадені діти піддаються психічній тиранії та моральному розбещенню, а їхня порушена психіка зазнає впливу психотропних речовин. На ці злочини Ватикан лицемірно мовчить, а тому несе за це відповідальність.

Деякі єпископи Бельгії, Німеччини та Нідерландів вже просувають гомосексуальні шлюби в Церкві, що є богохульством і повним ігноруванням Божих заповідей.

Питання: Чи Святе Письмо передбачає це масове відступництво?

Відповідь: Передбачає і пов’язує його з приходом антихриста (див. 2 Сол 2,3-11). Нинішнього часу також стосуються пророцтва про відняття повсякчасної жертви − Євхаристії (див. Дан. 9,27), бо апостати уділяють таїнства недійсно. На святому місці (в Церкві) буде поставлена гидота спустошення (див. Дан. 12,11), це означає, що до видимої Церкви увійде дух антихриста − дух Асижу та ІКТ (див. Мт. 24,15). З церковної структури буде вигнаний Дух Христа, тому видима Церква вже не буде стовпом і опорою правди у світі (див. 1 Тим. 3,15). Апостатична церква підготовляє запровадження тоталітарної диктатури антихриста − Нового Світового Порядку (2Сол. 2,8), коли ніхто не зможе нічого продати чи купити, якщо не матиме на руці чи чолі знаку звіра (666) − чіпування (Об. 13,16-18).

Питання: А як щодо Марійських появ?

Відповідь: Відступництво в середині Церкви було провіщене не тільки Святим Письмом, але й під час появ Ісусової Матері дітям в Ля-Салет (1846), а також дітям у Фатімі (1917).

Питання: Чому католики не бачать цієї апостазії? Чому не бачать її ознак?

Відповідь: Тому що процес відкриття єресям навмисно йшов поступово. Тривав майже 50 років. Сьогодні католики вважають єресі правовірним Христовим вченням, а справжнє вчення Христа вважають фанатизмом, фундаменталізмом і сектантством. Історично-критична теологія практично заперечила Святе Письмо та Церковну Традицію. Тому католики сьогодні вже не знають, що є, а що не є вченням Христа. Практично, ті, які прийняли ці єресі, вже більше не є християнами. До цього їх цілеспрямовано готували і виховували церковні ієрархи через фальшивий послух. Однак Боже слово (див. Ді. 5,29) каже: «Бога слід слухати більше, ніж людей», а єретиків вже абсолютно ніхто не сміє слухати!

Питання: Яка є ситуація з вами?

Відповідь: З огляду на реальність єресей, відступництво пап, загальну апостазію в Церкві і моральний розклад у світі, те, що ми прийняли єпископські свячення, було не лише дійсним, але й легітимним та необхідним. Це є апостольське і пророче служіння в Церкві − викривати і засуджувати єресі. Отож потрібно встановити духовний діагноз сучасного стану Церкви, необхідний для її відродження через правдиве покаяння. Йдеться про відділення від єресей і прийняття правовірного вчення Святого Письма і Традиції. Через прийняття нами свячень від правовірних єпископів була збережена апостольська переємність і правовірна церковна ієрархія. Цим підтверджуються слова Господа Ісуса Христа: «Ворота пекельні її не здолають» (Мт. 16, 18). Ми стали «голосом, волаючого в пустелі», щоб християни відділилися від доктринальних і моральних єресей та знову повернулися до Ісуса Христа і Його законів.

Питання: Як щодо екскомунік, проголошених єретичною структурою?

Відповідь: Оскільки вони, як апостати (див. Гал.1,8-9), відділилися від Церкви – Містичного Тіла Христового, то проголошені ними екскомунки є недійсні і нечинні: як на основі Святого Письма, так і на основі догматичної булли Павла IV Cum Ex Apostolatus Officio. Той, хто через єресі сам себе виключив (екскомунікував) з Церкви, не може нікого дійсно ексомунікувати, навіть єретика, а тим більше правовірного.

Питання: Який є вихід для цієї ієрархії?

Відповідь: Вихід один – покаяння. Вони мусять відректися єресей і духа єресі, та прийняти правовірне вчення!

Питання: Чи в минулому Церква вже була в такому стані, подібному до теперішнього?

Відповідь: Був в часи аріанства (3-5 ст.), а також на початку 20-го століття, але ніколи не було настільки катастрофічної ситуації, щоб до єресі відпали папи разом з Собором. На початку 20-го ст. папа св. Пій X засудив єресь модернізму, і єретики були звільнені з посад та виключені з семінарій. Аж до II Ватиканського Собору кожен священик перед свяченням мусів складати антимодерністичну присягу. Потім вона була скасована.

Питання: А як щодо екскомунік, які ви проголошували на багатьох єпископів і деяких церковних прелатів?

Відповідь: Ці екскомуніки були і є дійсними, оскільки були проголошені на основі Божого Слова, і насправді ми лише оприлюднили стан, в якому дотичні особи вже знаходилися. Проголошення екскомуніки було в єдності з Божою волею. Це був прояв любові та милосердя до тих, які зрадили Христа і відділилися від Нього. Цих осіб спершу закликали, щоб в цей критичний час визнали віру і відреклися єресей. Через їхню свідому відмову відректися єресей і визнати віру виявилася їхня прихована апостазія. Це був момент, коли вони могли повністю усвідомити духовну реальність відступництва, в якому знаходяться, і яке у багатьох було приховане. Проголошення екскомуніки мало привести їх до усвідомлення серйозності стану, в якому знаходяться, і до подальшого навернення, щоб повернулися до єдності з Христовою Церквою − Містичним Тілом Христа. Хто з них згодом додатково відділився (чи відділиться) від єресей і публічно визнав віру, той сам з себе зняв цю екскомуніку. Хто затверділо залишається в єресі, той є відділений від Містичного Тіла Церкви і є апостатом, якого віруючі не сміють слухати. Такий якщо не покається навіть в годину смерті, буде навіки засуджений, незалежно від того, чи це єпископ, чи кардинал, чи папа (див. Лк.13,3).

 

Завантажити: Яка сьогодні ситуація в Церкві? /Інтерв’ю з Патріархом Візантійського Вселенського Патріархату/

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-pure-love-of-god ua-our-mission-on-earth-is-to-serve ua-remain-faithful-to-jesus-and-his-word ua-do-you-have-problems-go-to-jesus xreshennja-na-pokajannja-pryjnjaly ua-whom-are-you-seeking

Календар

Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31  

Слово життя

«Бо хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним»

Рим. 6,7-8 (від 21.10 до 04.11.2018)