Яка сьогодні ситуація в Церкві?

Інтерв’ю з Патріархом Візантійського Вселенського Патріархату:

Питання: Яка сьогодні ситуація в Церкві?

Відповідь: Наш Господь Ісус Христос заснував свою Церкву, яка є посередником для спасіння душ. Ця Христова Церква заснована на апостолах і пророках (див. Еф. 2,20). Церква є стовпом і підвалиною правди у світі (1 Тим. 3,15).

Є Церква воююча і є переможна. Переможна – це святі в небесній славі. А воююча – це та, яка є на землі.

Питання: Хто має вічне життя?

Відповідь: Той, хто прийняв і має Сина Божого. Написано: «Бог дав нам вічне життя, а це життя в Його Сині… Хто має Сина Божого, має життя (вічне), хто не має Сина Божого, той не має життя (вічного), але гнів Божий на ньому перебуває» (див. Ів. 3,36; 1 Ів. 5,11-12). Зі смертю людини відкриється справжній стан її душі: чи вона є живим, чи мертвим членом Христа.

Питання: Яка є ситуація з зовнішньою і внутрішньою структурою Церкви?

Відповідь: Христова Церква складається з невидимої і видимої частини. Видима частина, тобто церковна структура, мала б захищати і створювати умови для зростання невидимої, духовної частини Церкви, Містичного Тіла Христа в людських душах. Коли церковна структура не виконує цю функцію і ще й до того проповідує єресі, то перестає мати єдність з Містичним Тілом Христа, вводить в оману віруючих та веде їх до погибелі. Суть Церкви становить її невидима частина – Містичне Тіло Христове. Без нього видима частина не має сенсу свого існування, ані права на існування. Спасіння людини забезпечує спасительна віра в Ісуса Христа, через яку вона стає живим членом містичного Тіла Христового − Церкви. Тут йдеться про особисте відношення до Господа Ісуса, яке передбачає збереження Його вчення.

Підсумок:

Невидимою частиною Христової Церкви є Містичне Тіло Христа, де Ісус є главою, а люди, які повірили в Нього і в яких Він живе, є живими членами того Тіла. Вони мають Духа Христового і належать Богу.

Питання: Яка різниця між тяжким гріхом і єрессю, яка спричиняє апостазію (внутрішнє відступництво, виключення)?

Відповідь: Ті, які через тяжкий гріх втратили освячуючу благодать і Боже життя, залишаються членами Містичного Тіла Христового, але мертвими. Через щире покаяння можуть знову набути Боже життя і стати живими членами Містичного Тіла Христового, в якому мають єдність з Отцем і Святим Духом (див. Ів. 14,20). На противагу цьому, ті, які після хрещення свідомо відкрилися брехні і прийняли єресі (тобто інше вчення, яке суперечить суті християнства), самі себе виключили з Церкви Христової і відділилися від Христа (див. 2 Ів. 8-9; Гал 1,8-9, Ів. 15,4-6). Якщо єретик, який через апостазію виключив себе з внутрішньої (невидимої) частини Церкви − Містичного Тіла Христового, займає якийсь церковний уряд, то займає його незаконно.

Питання: Яка ситуація склалася сьогодні?

Відповідь: Через єдність з єресями сучасний Ватикан разом зі своєю церковною структурою знаходиться в апостазії. Вперто відмовляється чинити покаяння, не хоче відділитися від нового єретичного вчення в області віри і моралі та не хоче назвати єресі єресями. Навпаки, вимагає, щоб кожен священик, а через нього також віруючі вважали єресі справжнім Христовим вченням.

Питання: Де настав перелом, а де − кульмінація?

Відповідь: Перелом відбувся на ІІ Ватиканському Соборі, який відкрив двері доктринальним і моральним єресям. Настав період т.зв. постсоборного духа, який відродив єресі модернізму, засуджені святим Пієм Х. Після Собору правовірне вчення Церкви замінив історично-критичний метод − теологія (ІКТ), що базується на атеїстичній філософії. ІКТ заперечила основу віри: відкупительну смерть Ісуса, Його історичне та реальне воскресіння, а також Божественне натхнення Святого Письма. Також вчення Собору про пошану до поган і їх культів (демонів) знівелювало християнство, заблокувало справжню місію і відкрило двері антимісії поганства.

За цю ситуацію повністю відповідають соборні і постсоборні папи. Вони не виконали свого обов’язку − захищати спадщину віри і зупинити процес самознищення Церкви. Кульмінація апостазії настала 1.05. 2011р. через беатифікацію папи Івана Павла II, який не тільки допустив масове поширення єресей, але ще й жестом синкретизму в Асижі сам зробив наступний крок до самогубства Церкви. Через його беатифікацію на вівтар було поставлено згубне вчення, яке він представляв і поширював. Тому Візантійський Вселенський Патріархат (BВП) проголосив на цього папу посмертну екскомуніку, а також оприлюднив екскомуніку на Бенедикта XVI, який фактично беатифікував шлях відступництва для цілої Церкви, і таким чином довершив апостазію Католицької Церкви.

Питання: Як могло дійти до цього катастрофічного стану?

Відповідь: Після II Ватиканського Собору на церковні посади поступово призначали ліберальних священиків, які прийняли нове єретичне вчення («нове Євангеліє» − див. Гал. 1, 8-9). Таким чином вся церковна структура поступово відпала до апостазії. Вона відділена від «апостольського вчення» (Ді. 2,42) і Христового Євангелія! З церковної структури був вигнаний Святий Дух, Дух правди і життя. До влади прийшов дух брехні та смерті. Його плоди сьогодні вже наглядно видно. Коли в цьому стані сучасний Ватикан виступає як Христова Церква, то вже не має права на цю назву, оскільки зрадив свою суть і обманює вірних. Хто хоче бути спасенним, вже не сміє слухати апостатів, бо вони лише прикриваються прапором Христа. З допомогою обману вони ведуть до погибелі тих, які їх слухають!

Питання: Чи апостати уділяють Святі Тайни правосильно?

Відповідь: Господь Ісус установив Святі Тайни, які звершуються лише у Христовій Церкві, тобто в Церкві, вільній від єресей. Таїнства уділяють єпископи і священики, які є частиною Містичного Тіла Христа, тобто мають правовірне вчення і Христового Духа (Рим. 8,9). Через них таїнства звершує Святий Дух. Тому якщо священик чи єпископ звершує таїнства у важкому грісі, але зберігає в собі Христове вчення, то звершує їх дійсно, але «сам собі їсть і п’є на засуд» (див. 1Кор.11,29). Однак священик чи єпископ, який відпав від Христового вчення і проповідує інше євангеліє, стає відступником, відділеним від виноградної лози (Ісуса Христа). Через єресі він сам себе виключив з Містичного Тіла Христового, Церкви, і на ньому лежить Боже прокляття (Гал. 1, 8-9). Якщо апостат звершує таїнства, то звершує їх недійсно. Це обман або просто театр. Він вже не має влади діяти від імені Христа і Христової Церкви, навіть якщо й видимо займає церковний уряд (див. Булла Павла IV).

Питання: Яким є вплив єресей на Церкву та християнські народи?

Відповідь: Єресі та апостазія є внутрішнім раком Церкви, що впливає на всі християнські народи. Наслідком синкретизму з поганством II Ватиканського Собору є ісламізація Європи, кінець місій та відкриття антимісії поганства. Це веде до морального упадку, що концентрується у т.зв. гендерній ідеології, яка ігнорує найосновнішу реальність, що чоловік є чоловіком, а жінка жінкою. Жестом цілування ніг збоченцям Франциск схвалює ці збочення і дає приклад до наслідування. Пропаганда гендеру пов’язана з найжорстокішим механізмом в історії людства − з піратським викраданням дітей ювенальною юстицією та соцслужбами. Вкрадені діти піддаються психічній тиранії та моральному розбещенню, а їхня порушена психіка зазнає впливу психотропних речовин. На ці злочини Ватикан лицемірно мовчить, а тому несе за це відповідальність.

Деякі єпископи Бельгії, Німеччини та Нідерландів вже просувають гомосексуальні шлюби в Церкві, що є богохульством і повним ігноруванням Божих заповідей.

Питання: Чи Святе Письмо передбачає це масове відступництво?

Відповідь: Передбачає і пов’язує його з приходом антихриста (див. 2 Сол 2,3-11). Нинішнього часу також стосуються пророцтва про відняття повсякчасної жертви − Євхаристії (див. Дан. 9,27), бо апостати уділяють таїнства недійсно. На святому місці (в Церкві) буде поставлена гидота спустошення (див. Дан. 12,11), це означає, що до видимої Церкви увійде дух антихриста − дух Асижу та ІКТ (див. Мт. 24,15). З церковної структури буде вигнаний Дух Христа, тому видима Церква вже не буде стовпом і опорою правди у світі (див. 1 Тим. 3,15). Апостатична церква підготовляє запровадження тоталітарної диктатури антихриста − Нового Світового Порядку (2Сол. 2,8), коли ніхто не зможе нічого продати чи купити, якщо не матиме на руці чи чолі знаку звіра (666) − чіпування (Об. 13,16-18).

Питання: А як щодо Марійських появ?

Відповідь: Відступництво в середині Церкви було провіщене не тільки Святим Письмом, але й під час появ Ісусової Матері дітям в Ля-Салет (1846), а також дітям у Фатімі (1917).

Питання: Чому католики не бачать цієї апостазії? Чому не бачать її ознак?

Відповідь: Тому що процес відкриття єресям навмисно йшов поступово. Тривав майже 50 років. Сьогодні католики вважають єресі правовірним Христовим вченням, а справжнє вчення Христа вважають фанатизмом, фундаменталізмом і сектантством. Історично-критична теологія практично заперечила Святе Письмо та Церковну Традицію. Тому католики сьогодні вже не знають, що є, а що не є вченням Христа. Практично, ті, які прийняли ці єресі, вже більше не є християнами. До цього їх цілеспрямовано готували і виховували церковні ієрархи через фальшивий послух. Однак Боже слово (див. Ді. 5,29) каже: «Бога слід слухати більше, ніж людей», а єретиків вже абсолютно ніхто не сміє слухати!

Питання: Яка є ситуація з вами?

Відповідь: З огляду на реальність єресей, відступництво пап, загальну апостазію в Церкві і моральний розклад у світі, те, що ми прийняли єпископські свячення, було не лише дійсним, але й легітимним та необхідним. Це є апостольське і пророче служіння в Церкві − викривати і засуджувати єресі. Отож потрібно встановити духовний діагноз сучасного стану Церкви, необхідний для її відродження через правдиве покаяння. Йдеться про відділення від єресей і прийняття правовірного вчення Святого Письма і Традиції. Через прийняття нами свячень від правовірних єпископів була збережена апостольська переємність і правовірна церковна ієрархія. Цим підтверджуються слова Господа Ісуса Христа: «Ворота пекельні її не здолають» (Мт. 16, 18). Ми стали «голосом, волаючого в пустелі», щоб християни відділилися від доктринальних і моральних єресей та знову повернулися до Ісуса Христа і Його законів.

Питання: Як щодо екскомунік, проголошених єретичною структурою?

Відповідь: Оскільки вони, як апостати (див. Гал.1,8-9), відділилися від Церкви – Містичного Тіла Христового, то проголошені ними екскомунки є недійсні і нечинні: як на основі Святого Письма, так і на основі догматичної булли Павла IV Cum Ex Apostolatus Officio. Той, хто через єресі сам себе виключив (екскомунікував) з Церкви, не може нікого дійсно ексомунікувати, навіть єретика, а тим більше правовірного.

Питання: Який є вихід для цієї ієрархії?

Відповідь: Вихід один – покаяння. Вони мусять відректися єресей і духа єресі, та прийняти правовірне вчення!

Питання: Чи в минулому Церква вже була в такому стані, подібному до теперішнього?

Відповідь: Був в часи аріанства (3-5 ст.), а також на початку 20-го століття, але ніколи не було настільки катастрофічної ситуації, щоб до єресі відпали папи разом з Собором. На початку 20-го ст. папа св. Пій X засудив єресь модернізму, і єретики були звільнені з посад та виключені з семінарій. Аж до II Ватиканського Собору кожен священик перед свяченням мусів складати антимодерністичну присягу. Потім вона була скасована.

Питання: А як щодо екскомунік, які ви проголошували на багатьох єпископів і деяких церковних прелатів?

Відповідь: Ці екскомуніки були і є дійсними, оскільки були проголошені на основі Божого Слова, і насправді ми лише оприлюднили стан, в якому дотичні особи вже знаходилися. Проголошення екскомуніки було в єдності з Божою волею. Це був прояв любові та милосердя до тих, які зрадили Христа і відділилися від Нього. Цих осіб спершу закликали, щоб в цей критичний час визнали віру і відреклися єресей. Через їхню свідому відмову відректися єресей і визнати віру виявилася їхня прихована апостазія. Це був момент, коли вони могли повністю усвідомити духовну реальність відступництва, в якому знаходяться, і яке у багатьох було приховане. Проголошення екскомуніки мало привести їх до усвідомлення серйозності стану, в якому знаходяться, і до подальшого навернення, щоб повернулися до єдності з Христовою Церквою − Містичним Тілом Христа. Хто з них згодом додатково відділився (чи відділиться) від єресей і публічно визнав віру, той сам з себе зняв цю екскомуніку. Хто затверділо залишається в єресі, той є відділений від Містичного Тіла Церкви і є апостатом, якого віруючі не сміють слухати. Такий якщо не покається навіть в годину смерті, буде навіки засуджений, незалежно від того, чи це єпископ, чи кардинал, чи папа (див. Лк.13,3).

 

Завантажити: Яка сьогодні ситуація в Церкві? /Інтерв’ю з Патріархом Візантійського Вселенського Патріархату/

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-our-mission-on-earth-is-to-serve ua-remain-faithful-to-jesus-and-his-word ua-do-you-have-problems-go-to-jesus xreshennja-na-pokajannja-pryjnjaly ua-whom-are-you-seeking ua-a-model-for-all-christians

Календар

Серпень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лип    
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31  

Слово життя

«І, таким чином, як через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливості одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання»

Рим. 5,18 (від 12.08 до 26.08.2018)