Слово Патріарха Іллі на неділю Розслабленого

«В Єрусалимі при Овечих воротах є купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п’ять критих переходів. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, хоч яка б була його хвороба» (Ів. 5, 2-4). Там був і один чоловік, хворий 38 років. Це дуже довгий період. Уявіть, що ви б були хворі 38 років. Це не пів року чи рік, але 38 років! І він чекав… Надіявся, що буде оздоровлений. Але цього ніколи не відбувалося. Чому? У нього не було нікого, хто б допоміг йому. Ісус запитав його: «Хочеш бути здоровий?» Хворий не сказав прямо «так», але сказав це іншим способом. Відповів Ісусу: «Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль, коли зрушиться вода, бо тільки я прийду, а вже інший переді мною поринає» (Ів. 5,7). Іншими словами сказав: «Не маю можливості. Інші оздоровлюються, але я – ні». Ісус не пояснює, ким Він є, промовляє до нього дуже коротко, тільки одне речення: «Встань, візьми своє ложе і ходи!» (Ів. 5,8). І що сталося? «Відразу ж одужав той чоловік, взяв ложе своє і почав ходити» (Ів. 5,9).

Це Євангеліє ми чули вже багато разів. Однак потрібно, щоб Господь відкрив нам, що через це слово, сказане 2 000 років тому, говорить до кожного з нас особисто. Тепер настає час, коли Ісус хоче доторкнутися і нас через Своє слово. Його слово живе і за ним є живий Божий Дух. Ісус тепер говорить до нас через Святого Духа. Будемо роздумувати передусім про суть Ісусового слова: «Встань!».

У першому читанні з Діянь апостолів ми чули, як це слово було реалізовано за кілька днів після вознесіння Христа і зіслання Святого Духа. Апостол Петро прибув у Лідду, де зустрів чоловіка, який 8 років був паралізований і прикутий до ліжка. Петро сказав йому: «„Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!” І вмить той підвівся. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа» (Ді. 9,34-35). Тоді Петро також сказав слово: «Встань!». І Еней встав і був зцілений. Подібне відбулося, коли Петро прибув до Яффи, де жила учениця на ім’я Тавита. Вона робила багато добрих вчинків і щедро роздавала милостиню. Але саме тоді захворіла і померла. Її поклали в горниці. Коли прийшов Петро, вона була мертва вже близько 48 годин. Всі плакали, і насправді це було ознакою невіри. Тоді Петро вислав з кімнати всіх геть і залишився сам. Подібно як Ісус, коли прийшов воскресити дочку Яіра, всім сказав вийти і дозволив залишитися тільки батькам цієї 12-літньої дівчинки, яка померла, а також Петру, Якову та Івану. Так і тепер Петро вислав з кімнати усіх геть. Тоді клякнув, помолився, звернувся до померлої і промовив: «Тавито, встань!». Знову сказав те одне слово: «Встань!». Вона відкрила очі і, побачивши Петра, сіла на ліжко. Він подав їй руку і допоміг встати. Тоді закликав усіх, а також вдовиць, і повернув їм її живою. Це було наступне чудо, яке відбулося на те слово «Встань!» .

Але взагалі перший досвід мав апостол Петро за кілька днів після зіслання Святого Духа. Про це написано в 3 главі Діянь Апостолів. Петро й Іван о 3 годині по обіді ішли до храму на молитву. Саме туди принесли чоловіка, кульгавого з народження. Щодня його садили біля воріт храму, що називалися Красними. Коли туди прийшли Петро й Іван, кульгавий очікував, що отримає від них милостиню. Петро сказав йому: «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дії 3,6) Але що сталося? Кульгавий не встав і не ходив. І що зробив Петро? Взяв його за праву руку та допоміг йому встати; і в ту мить зміцніли його ноги з суглобами, він скочив на ноги, встав і почав ходити. Тоді увійшов з ними в храм і ходив, підскакував з радості та прославляв Бога.

Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Ісус оздоровлює та робить чуда і сьогодні. Він зціляє фізичні хвороби, а також хвороби душі, параліч нашої душі. Бачимо, як сьогодні паралізована вся Церква, цілі народи. Потрібне духовне воскресіння. Щоб людина була оздоровлена, потрібна Божа сила. А щоб Божа всемогутність могла діяти, потрібна віра і послух віри. Якщо б цей розслаблений на Ісусове слово «Встань!» зреагував: «Я не встану, думаю, що це не має сенсу», то лежав би там аж до смерті. Але він встав, взяв своє ложе і ходив. Часто і нам Бог дає своє слово, щоб ми також встали з свого паралічу. Коли послухаємо Ісуса, Він вчинить, що в той момент в нас почне діяти Його сила.

Коли Петро сказав кульгавому «Встань і ходи!», той одразу ж не став! Але Петро не піддався невірі. Він схопив його за руку і почав піднімати. І аж в той момент, коли паралізований відкрився на Божу віру, яку мав Петро, Божа сила оздоровила його. Своїм вчинком Петро допоміг йому розбудити віру.

Хто з нас має таку віру, таку єдність з Ісусом, щоб могти комусь сказати: «Встань і ходи!»? Звичайно, у випадку фізичних хворіб, ще існує питання, що Господь слідкує цим конкретним хрестом (з огляду на спасіння душі), і чи для людини є корисне таке чудесне оздоровлення.

Але повернімося до оздоровлення розслабленого біля Овечої купелі. В Євангелії записані слова, які сказав йому Ісус: «Встань», «ходи», а потім на кінець ми чули, що Ісус сказав йому: «Вже не гріши, щоб тобі щось гірше не сталося». Цим Він вказав, що хвороба може бути зв’язана з гріхом. Є випадки, коли ті, які чудом були оздоровлені, почали грішити, а потім знову захворіли… Що Господь хотів нам цим сказати? Параліч є не тільки тілесний, але й душевний, адже гріх паралізує душу. Скільки людей паралізовані гріхом? За гріхом є брехня, а за брехнею є дух брехні. Люди йому повірять, а потім він паралізує людську волю, розум, і власне всю людину. Ісус сказав: «Встань, візьми своє ложе і ходи!». Ми також повинні взяти своє ложе – те, що з нами пов’язано, свою природу.

Ми створені на образ Божий. Ми Божі діти. Бог створив нас, викупив. Ісус став людиною, щоб ми були спасенні. Він дає нам вічну славу. Кожного з нас чекає в небі. На землі ми тільки паломники. Кожного з нас чекає смерть. І навіть якщо б Господь тисячу разів оздоровив нас, і так не уникнемо смерті. Наше життя тут на землі – це тільки проба нашої віри. Ми повинні служити Богу і для Нього жити, чи ми здорові, чи хворі. Бог хоче оздоровити нас, але перш за все хоче оздоровити нашу душу. Скільки людей паралізовані душею, наприклад, через алкоголізм, можливо, навіть більше ніж 38 років? Скільки людей паралізовані якоюсь шкідливою звичкою, наприклад, курінням – можливо, також 38 років? В дитинстві цього навчилися, а потім, коли хочуть це покинути, не можуть. Скільки людей паралізовані іншими поганими звичками, і скільки болю та приниження вони їм приносять! Скільки людей паралізовані страхом, депресією, і мучаться!

Живий Ісус є тут. Він хоче оздоровлювати. Треба Йому відкритися, щоб Він міг діяти, і в молитві просити Його за оздоровлення. Також ми повинні діяти у вірі, в послуху віри, і у відповідний час робити те, що маємо. Можливо, і від тебе Бог хоче, щоб ти сказав комусь, хто паралізований гріхом: «Встань і ходи!». Через твоє слово Бог хоче зробити чудо. Але чи маєш віру, як апостол Петро? Щоб її мати, мусиш молитися за ту людину, про яку знаєш, що вона паралізована. Може це твій чоловік або брат, племінник або племінниця, які знаходяться в рабстві якогось гріха. Ти можеш сказати йому конкретне слово у відповідний час, і Бог через твоє слово може зробити чудо. Таке саме чудо, яке відбулося при оздоровленні розслабленого біля воріт храму. Це чудо не зробив Петро, не зробиш його ані ти, але його зробить сам Ісус силою Свого Імені. Петро сказав: «Дам тобі те, що маю…». Петро мав живого Ісуса. Якщо ми не маємо Ісуса, Бог не може через нас зціляти. Тому треба, щоб ми мали Його в своєму серці.

Сім раз на день ми молимось: «Шема Ізраїль, люби Бога! Ісусе, Боже мій, люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою. Тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелії». Коли будемо це молитися, хай кожен принаймні раз на день, але правдиво, усвідомить, що говорить, а також те, що Ісус тебе чує, коли Йому кажеш: «Люблю Тебе!» – і щоб це було сказано дійсно від щирого серця. А коли потім промовляєш: «Втрачаю свою душу», в той момент задля Ісуса залиш всі марноти, смутки… Все Йому дай, цілковито Йому віддайся. Це конкретна любов. Любов – це не почуття. Чиста любов – це питання волі: «Хочу любити Ісуса, навіть якщо нічого не відчуваю, ставлю Ісуса на перше місце в своєму житті».

Отож Бог хоче від нас, щоб ми мали Божу віру – таку, яку мали ті, яких оздоровив Ісус, коли фізично ходив по цій землі, або ті, які мали рак чи іншу серйозну хворобу, і були оздоровлені. Ми могли б читати багато різних книг про різні чуда, оздоровлення. Але головне питання: А як я? Яка моя віра? Бог дає Своє слово і мені. Чи я готовий встати, коли Ісус каже мені: «Встань»? Ми переживаємо час, коли святкуємо Христове воскресіння. Та сила, яка воскресила Ісуса – Божа сила, Божа всемогутність, діє постійно. Ісус той самий, але треба, щоб ми дали Йому свою віру. Щоб повірили Йому, що Він може і хоче зробити чудо воскресіння кожної людини, яка відкриває Йому свою душу, а також воскресіння Церкви і всього народу.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі на неділю Розслабленого (2017)

 

Оберіть мову

Пошук

Gallery

for-you-jesus-ua voskreslyj-isus-vhodyt-cherez-osobystu-molytvu ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god SAMSUNG

Календар

Вересень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Сер    
  1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Слово життя

«І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у Його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне – ви, що віруєте в Ім’я Сина Божого»

1 Ів. 5,11-13 (від 10.09 до 24.09.2017)