Модернізм і церковна евтаназія – 2 частина (+ відео)

22. 02. 2017

На початку 18-го століття було засновано напівтаємне товариство масонів. Це сукупність гностицизму і окультизму. Мета масонів – знищити християнство і запровадити вшанування сатани через впровадження глобальної надвлади. Якщо католик став членом ложі, то цим автоматично виключений з Церкви і вже не є християнином! У 18-му столітті під впливом масонів виник рух під назвою Просвітництво. Він мав вплив не тільки на світську історію, але і на Церкву. У 19-му столітті з Просвітництва виникає модернізм. Він мав на меті пристосувати правди віри до світу – т.зв. аджорнаменто. Насправді це була ліквідація основних правд християнства – духовна евтаназія.

Святий Пій X видав енцикліку Pascendi Dominici Gregis (1907) і запровадив антимодерністичну присягу. На жаль, частина єпископів, священиків і теологів, які були модерністами, ці перестережливі заходи свідомо не прийняли. Масони використали модерністичних та ліберальних прелатів, священиків і теологів. Вони створили з ними єдність в боротьбі за зміну мислення (антиметаною) в Церкві. Модерністичне (ліберальне) мислення по суті є мисленням масонів. І одні, і другі просовують погляд, що християнство і поганські культи є рівноцінними дорогам до спасіння, що немає різниці між істинним Богом та ідолами – демонами індуїзму, буддизму чи псевдобогом ісламу. Вони проповідують, що необхідно Церкву і правди віри пристосувати до світу, тобто до світського мислення (аджорнаменто). Модерністами були і є ненавернені священнослужителі, які не борються з власною гордістю та пристрастями і не наслідують Христа. Вони не вірять Богу, а тому соромляться правд віри! Невіра мотивує їх до того, щоб пристосувати вчення Церкви до нових т.зв. наукових поглядів. Це означає, що відкинули всі чуда зі Святого Письма і роблять з Церкви якусь гуманістичну організацію.

Після смерті Пія X першим успіхом масонів було просунення на папський престол Бенедикта XV (Джакомо делла К’єза, 1914-1923). Він, ще будучи молодим священиком, став протеже кард. Рамполли, держсекретаря, про якого було відомо, що він просував масонські ідеї та модернізм. Тому Пій X звільнив його з посади держсекретаря. Тоді К’єза, вже будучи папою, знову давав в Церкві простір для розвитку модернізму. Він одразу ж скасував кари для модерністів, а на ключові місця призначив єпископів, теологів і священиків, з якими мав єдність духа. Після Бенедикта був обраний папа Пій XI (1923-1939). Слідом за ним – Пій XII (1939-1958), який був скомпрометований тим, що його відношення до фашизму під час війни не було цілком правильним. Тому масони, які вже мали у Ватикані своїх людей, його шантажували. Під їх тиском він був змушений піти на поступки і цим готувати ґрунт для Ронкаллі, майбутнього Івана XXIII. У 1911 році Ронкаллі був звинувачений в модернізмі. Його колега, професор канонічного права, довів, що Ронкаллі, будучи професором, поширював у семінарії в Бергамо єресі, що містяться у книзі Луї Дюшена Древня історія церкви (Histoire ancienne de lʼÉglise). У 1914 році помер Пій X і почалась Перша Світова Війна. До влади прийшов Бенедикт XV, який у єдності з Ронкаллі був проти реформи св. Пія X. Якщо б Бенедикт одразу ж забезпечив Ронкаллі кар’єру, то скомпрометував би себе. Ронкаллі було потрібно виправити репутацію єретика і створити імідж святого. Тому він пішов в армію, спочатку навіть як звичайний санітар, а потім став військовим капеланом. Після війни, коли настала нова атмосфера, Бенедикт XV просунув Ронкаллі в Конгрегацію євангелізації народів. Водночас він став доцентом і викладав патрологію в Римській семінарії. У 1925 році Пій XI послав доцента Ронкаллі апостольським візитатором в Болгарію, а потім до Туреччини для того, щоб цим захистити студентів від єресей. Під тиском масонів у 1944 році Пій XII призначив Ронкаллі нунцієм в Париж, що для багатьох було шоком. Захопленої похвали для папського нунція Ронкаллі не шкодував і масон Едуар Ерріо, мер Ліона і голова Палати депутатів французького парламенту. Ронкаллі тут був між своїми. Їх метою було захоплення папства і через зловжиття ним – якнайефективніша ліквідація Церкви.

З 1952 року Ронкаллі був спостерігачем в ЮНЕСКО, а потім став патріархом Венеції. У 1958 році завдяки тим, з якими мав єдність духа, він став папою. Перед виборами папи ніхто не подумав про Ронкаллі, але він сам згодом признався, що був впевнений, що з конклаву вийде вже папою. Своє ненависне ставлення до св. Пія X і правовірності він виявив тим, що наказав перевезти його останки з храму св. Петра у Венецію. Але через тиск громадськості мусів їх повернути назад.

Ідею перетворення Церкви в модерністську Ронкаллі виношував в своєму серці вже тоді, коли його викрили публічно звинувачували в модернізмі. Саме він таємно перевів Церкву з епохи віри в Христа – в епоху влади антихриста. Це була найбільша зміна, якої Церква зазнала від свого початку! 25 січня 1959 р., за три місяці після свого обрання, Іван XXIII запланував Собор. На ньому відкрив двері модерністам і дав їм повну владу. Через цей Собор здійснив свою давню мрію: до цілої Церкви просунути модерністські єресі – аджорнаменто, тобто антиєвангеліє (Гал 1,8-9). В цьому напрямку продовжував і його наступник Павло VI (Монтіні), якому Ронкаллі приготував шлях до папства.

На II Ватиканському Соборі Іван XXIII призначив т.зв. робочу президію, що складалася в основному з модерністів. Вони підступно просовували свою і його програму. Активну участь в дискусії брали лише близько 200 єпископів з 2 200. Решта не були включені, а ліберали мали повну можливість висловлюватися. Однак коли, наприклад, правовірний кард. Оттавіані представив проект «Про джерела божественного одкровення», то Іван XXIII негайно втрутився і скасував цей проект.

Термін «аджорнаменто» є двозначний. Йшлося про маніпуляцію. Навмисне склали враження, що йдеться про створення умов в Церкві, щоб проголошувати основні правди віри для світу сучасною мовою. Але насправді йшлося про те, щоб основні правди віри пристосувати до мислення світу, а отже заперечити суть цілого християнства.

Приклад єретичного висловлювання Івана XXIII на Соборі: «Католицьке віровчення слід розуміти як сукупність позитивних цінностей, а тому не слід засуджувати і відкидати тих, які вибрали фальшиву дорогу».

Під нечітким і неясним формулюванням «сукупність позитивних цінностей» дана можливість усунути об’явлені Богом правди віри. Тоді вже не можна говорити про розрізнення між добром і злом, між правдою і брехнею. Плодом цієї єресі Івана XXIII став єретичний документ «Nostra аetate» (1965), Вавилон в Асижі (1986), а в світі – гендерна шизофренія. Сьогодні це дійшло вже так далеко, що офіційно заперечуються об’єктивні правди та існування позитивних цінностей! Такими є плоди аджорнаменто – модернізм в Церкві і в світі.

На похороні Івана XXIII один з єпископів сказав: «Тепер Церква має два антипапи з іменем Іван XXIII».

У 1963 році на папу був обраний Павло VI. Масони знали, що в моральній сфері він скомпрометований, і тому легко могли його шантажувати.

Павло VI підписав документи II Ватиканського Собору, які містять явні єресі, а особливо декларацію «Nostra aetate». Цією декларацією були порушені основні правди віри і суть цілого християнства. Пошану до демонів поставили на один рівень з пошаною до істинного Бога. Була зліквідована будь-яка місія, а християнство і поганські культи почали трактуватися як рівноцінні в питанні спасіння! Цю декларацію просунув кард. Кеніг, який був відомим прихильником модернізму і масонських ідей. Модерністи просунули на папу свою людину, тому мали певність, що будуть просунені їхні документи, які папа згодом підпише! Урядом папства зловжили, щоб завдати смертельний удар Католицькій Церкві.

Тому зрозуміло, що Іван XXIII і Павло VI не були законними папами. Вони ще до обрання були єретиками і, будучи т.зв. папами, просунули єресі. Вони свідомо співпрацювали у знищенні Церкви! Тому й II Ватиканський Собор був і є недійсним, а ці папи, як єретики, повинні бути посмертно виключені з Церкви! Вони скоїли набагато більший злочин, ніж папа Гонорій, який був посмертно виключений з Церкви.

Якщо існує примат і непомильність папи, то немає іншого рішення, ніж визнати, що повністю діє булла Павла IV «Cum Ex Apostolatus Officio», яка постановляє, що коли хтось є єретиком ще перед обранням на папу чи після обрання, то займає уряд папи незаконно і є виключений з Церкви, а його дії є недійсними! В іншому випадку, примат і непомильність папи заперечується.

Іван Павло II (1978-2005) просовуванням т.зв. духа Асижу (1986) вже реалізував єресі Nostra аetate. Крім того, він відповідальний за поширення єресей неомодернізму (т.зв. історично-критичного методу) в усі семінарії і теологічні факультети. Також він відповідальний за педофільні скандали та за скасування екскомуніки на масонів.

Бенедикт XVI (2005-2013) зловжив папською владою для беатифікації єретика Івана Павла II і цим канонізував його єресі. Цей вчинок є неправосильним, Бенедикт XVI стягнув на себе анатему (Гал 1,8-9) і втратив уряд папи!

Якщо будемо стверджувати, що він і після цього залишився папою, а його жест непомильний, то цим заперечується уся суть християнства!

Франциск І (2013): Уже самі його вибори були недійсні, бо він був єретиком ще будучи єпископом. Будучи недійсним папою, він почав зловживати папським урядом. Чотири кардинали виступили проти його ексгортації, якою він заперечив і саме існування загальнодіючих моральних норм. Той факт, що Франциск є недійсним папою, підтверджує як Святе Письмо (Гал 1,8-9), так і догматична булла Павла IV.

Теоретично існує два варіанти: або визнати, що на посаду папи міг дістатися єретик, або прийняти єресі як правди віри всупереч всій Традиції Церкви та вченню Святого Письма! Масони і модерністи знають, що католики радше приймуть єресі як католицьке вчення, ніж визнають, що папа може бути єретиком.

Тому масони і вороги правди, метою яких є геноцид людства, можуть використовувати Католицьку Церкву як найефективніший інструмент для сатанізації народів! Єдиним рішенням є правдиве покаяння – визнати співпровину за такий стан! Тоді ті, які відреклися єретичної системи, нехай оберуть серед кардиналів чи єпископів нового правовірного папу, а теперішнього єретика хай екскомунікують! В іншому випадку масони будуть тягати католиків за ніс аж до їх повного самознищення!

 

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

+ Методій, ЧСВВр         + Тимотей, ЧСВВр

єпископи-секретарі

http://vkpatriarhat.org/?page_id=22185

 

Завантажити:  Модернізм і церковна евтаназія /2 частина/ (22.02.2017)

Оберіть мову

Пошук

Gallery

KONICA MINOLTA DIGITAL CAMERA for-you-jesus-ua voskreslyj-isus-vhodyt-cherez-osobystu-molytvu ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god

Календар

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30  

Слово життя

«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»

Рим. 3,25 (від 19.11 до 03.12.2017)