Покайтеся і вірте в Євангеліє (Мр.1,15). Частина 3: Первородний гріх (в Адамі) і визволення (у Христі)

Великий піст-2017

Кожна людина прагне досконалого щастя, прагне Бога, і навіть якщо цього не усвідомлює: «Ти створив нас для себе, о Боже, і неспокійне людське серце, поки не спочине в Тобі» (св. Августин). Але в нутрі людини є і гріх – втілена брехня. Вона спричиняє те, що задоволення цього щастя людина шукає там, де його знайти неможливо. Гріх в нас – це ессенціальний самообман.

Приклад плодів брехні в нас: 12-літній дівчинці мусіли відрізати ногу вище щиколотки, щоб врятувати їй життя. Але її батько забрав доньку з лікарні і віддав її на лікування «чудодійній» цілительці. Товариш попереджав його, наполягав, щоб повернути дитину в лікарню, щоб «цілителька» своїм шарлатанством не спричинила дитині смерть. Але батько образився на товариша і стояв на своєму. За кілька тижнів дівчинка померла… Минуло 20 років, однак досі батько не дозволить нічого сказати проти шарлатанки і ненавидить свого доброго товариша. Незбагненно! Це плід засліплення гріхом! А подібних випадків є тисячі.

Тут просто не діє розум і об’єктивна правда! Первородний гріх – це запрограмоване нищення і самознищення: моральне та фізичне, дочасне і вічне! Однак деякі демагоги і філософи стверджують, що гріха не існує! Відповідь: тоді скасуйте суди, в’язниці, справедливі закони, розпустіть міліцію і армію. Але гріх існує і робить нещасними кожну людину, цілі народи і все людство. Хто нас визволить з цієї смерті? Тільки і тільки наш Спаситель Ісус Христос!

Реакція нашої порушеної природи – «старої людини»

Як ми реагуємо, коли хтось говорить нам сувору правду про помилки, які робимо, про погані звички або занедбання своїх обов’язків в сім’ї чи на роботі? Реакція така, що людина образиться, бо не зносить об’єктивну правду.

Джерело конфліктів – суб’єктивна правда

Існує об’єктивна правда, але люди мають свою суб’єктивну напівправду, якої тримаються. А тому між людьми виникають конфлікти. Тому в кожному суспільстві і історії людства завжди існували закони, що карали тих, які просували суб’єктивну правду, якою серйозно шкодили іншим.

Приклад суб’єктивної правди: На суді у справі розлучення всі присутні свідки, які чули свідчення чоловіка, були повністю згідні, що він невинний і дружина дуже погана. Але коли потім говорила дружина, їм майже лилися сльози від співчуття, якою жертвою вона стала і який він злочинець.

Сьогодні виступають цілі системи брехні, які масово обманюють людей, так що вони втрачають здатність розрізняти об’єктивну правду. До них належать сучасні глобалізаційні програми та ідеологія Нового Світового Порядку. Прикладом є гендер. Гендеристи офіційно брешуть і заперечують найпримітивнішу реальність, що чоловік є чоловіком, а жінка жінкою.

Це плоди родовища зла і брехні, первородного гріха в нас, який має суб’єктивну правду (самообман), а об’єктивну правду не усвідомлює і відкидає.

Таїнство первородного гріха можливо зрозуміти лише у відношенні до Христового хреста і Його відкупительної смерті. Боже слово нам вказує на два протилежні полюси: на Адама і на Христа. Хто залишається в Адамі, перебуває в смерті і в рабстві. Хто входить до Христової смерті, той має нове життя і справжню свободу.

Кардинал Й. Ратцінгер пише: «Нездатність розуміти первородний гріх і нездібність пояснити його вірним дійсно є однією з найважливіших проблем сучасної теології і пасторації. З християнського погляду, “визволення” передовсім є визволенням з рабства гріха, а це є в Христі…».

Боже життя у Христі (мал. 1)

Ми народилися як діти Адама, без Божого життя. Якщо знову не народимося, а залишимося в цьому стані духовної смерті, будемо навіки засуджені. Ісус сказав: «Мусите знову народитися. Що народилося з тіла є тіло, що народилося з духа є дух» (Ів. 3,6 і наст.). Як маємо знову народитися? Йдеться про прийняття Господа Ісуса у своє життя через віру! «Тим, які Його прийняли, дав право дітьми Божими стати» (Ів. 1,12). «Бог дав нам життя вічне, і це життя – у Його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має» (1Ів. 5,11-12). Чи маєш вже тепер життя вічне? Якщо маєш Сина, то маєш Його життя і Його справедливість.

Бог створив ангелів, архангелів, серафимів… (див. малюнок). Життя цих духовних істот є близько Бога. Ми, однак, отримали вищу гідність. В Христі ми маємо життя безпосередньо в Бозі! Святий Августин вважає, що діло спасіння є набагато більше, ніж створення неба і землі, бо небо і земля проминуть, але вічне життя ніколи не закінчиться.

Через хрест і смерть до свободи

Адам діяв сам із себе, відокремлено від Бога. В цьому була ціла трагедія раю. Ісус, навпаки, у всьому був залежний від Бога. Його програмою було: «Отче, не моя, а Твоя нехай буде воля» (див. Мт. 26,42).

Можемо сказати, що кожне Ісусове діло, зроблене на цій землі, базувалося на принципі смерті і воскресіння, хоча діло Голготи мало здійснитись аж на кінець Його життя. Бог розпізнає своїх слуг лише за тим, чи вони пройшли смертю аж до сили воскресіння.

В Євангелії від Марка 8,35 Господь Ісус говорить про душевну активність людини і про необхідність втратити свою душу заради Нього і Євангелія. В душі є осередок наших відносин (до себе, до людей, до речей…). Те, що мусимо втратити, а разом з тим в даний момент і свою душу, часто не є якимось гріхом, але тут йдеться про нібито нешкідливу любов, яка через природню схильність змінює наш правильний напрям. Так, людська схильність відіграє важливу роль у нашому житті, а тому мусить прийти хрест, щоб очищувати нас. Деколи єдиний погляд назад може змінити все. Людина втратить з поля зору вічні вартості, Боже світло, і задивиться на марноту та у фальшивому світлі втратить Боже Царство.

Чому Боже життя в нас так слабо проявляється? Чому це Боже життя так мало видно? Причина полягає в тому, що ми живемо ще у своїй душі (у своїй волі, у своєму розумі…), працюємо і служимо у власній силі, не беремо силу від Бога. Незалежна душа є перешкодою для нового життя, тому мусимо її втрачати заради Господа Ісуса.

Залежність від Бога: «Нас бо увесь час живими віддають на смерть за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі» (2 Кор.4,11). Що це означає? Це просто означає, що не будемо робити нічого без уповання на Бога. Не буду покладатися на себе. З’ївши заборонені плоди, Адам привласнив собі внутрішнє право на владу, щоб усе робити і вирішувати самому, однак, ця влада була незалежною від Бога. Такою владою виконував не волю Божу, але сатани. Тому не можемо діяти за своєю ініціативою. Мусимо жити Божим життям, від Нього мусимо отримувати все, і це є життя в другому Адамі – у Христі!

Юридична особа: Катехизм ставить питання: Як гріх Адама став гріхом усіх його нащадків? Так, що вони вже вийшли з духовно мертвого Адама. Той, хто сам є мертвим, не здатний передавати життя. Передає лиш те, що сам має – духовну смерть. Його нащадки народжуються такими, яким є він – духовно мертвими. Все, що потрібно зробити, – це відділитися від Адама та увійти у Христа. Він згодом стане нашим життям. Бог в певному сенсі дивиться на Христа так, як і на Адама. Бог вважає Адама і кожного, хто походить від нього, однією людиною. Таким самим чином вважає Христа головою, а кожного, хто походить від Нього, об’єднує в одній новій людині, яка живе Його життям. Це наче юридичний термін «юридична особа». Складовою частиною цієї цілісної особи є кожний, хто прийняв Ісуса за свого Спасителя і Господа. Що б не зробила юридична особа – це відноситься до кожного.

Два запитання і відповіді до Рим. 5,12:

1) Які дві негативні речі прийшли на світ через одну людину? Гріх, а через гріх – смерть.

2) Скількох людей засягнула смерть і чому? Всіх, тому що всі в ньому згрішили (крім Богородиці!).

Якщо залишаємося в Адамі, то ми є духовно мертві. Якщо залишаємося в Христі, то маємо Його життя.

Гріх, стара людина і тіло (мал. 2)

«Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити… не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя…» (Рим. 6,6-13).

В цьому уривку маємо три важливі чинники. Першим є гріх, другим – стара людина і третім – тіло. Під поняттям тіло розуміється не тільки наше біологічне тіло з його членами та п’ятьма відчуттями, але і сили нашої душі, якими є розум і воля.

Гріх є персоніфікованим володарем, який сплутує людину та змушує її чинити всі конкретні гріхи. Людина стає рабом гріха, є підпорядкована цьому тиранові і виконує всі його накази.

Стара людина, про яку згадує Біблія, це є наша людська природа в Адамі. Глибоко в людині є любов до гріха. Коли з’явиться спокуса, людина радіє, що чує її заклик, і щасливо підкориться її силі. Гріх є сильним чинником, а коли в конкретній ситуації зустрінеться ще й зі старою людиною – в результаті виникне миттєва співпраця.

В такому поєднанні ці двоє шукають якесь знаряддя і знаходять тіло. Душевні сили тіла дають працю членам. Або дають вказівку очам, щоб дивилися, вухам, щоб слухали, або рукам, щоб рухалися. Таким чином тіло виконує накази, продиктовані гріхом та підтримувані старою людиною. Гріх є шефом, стара людина підпорядковується його наказам, а тіло практично їх виконує у формі прогріхів. Ці троє мають єдність, є однозгідними. Результатом їх співпраці є численні гріхи, які чинимо.

Співрозп’яття, смерть (мал. 3)

«Адам став душею живою» (1Кор.15,45). Через гріх втратив з’єднання з Богом і йому залишилося тільки душевне (психічне) життя, яке через гріх з’єднане з сатаною. Він став незалежним від Бога і цим уподібнився дияволу.

Незалежний розвиток душевного життя відводить від Бога і веде до обожнювання самого себе І ви станете як Бог, як боги» – див. Бут.3,5). Вихід є в Христовій смерті: «Ми поховані з Ним через хрещення на смерть» (Рим. 6,4). Ходити у вірі означає реалізувати наше хрещення! Якщо ми вірою з’єднаємося з силою Христової смерті, то в ній гріх і диявол є переможені, в ній є переможена і стара людина.

А що станеться з тілом? Стара людина розп’ята та занурена до Христової смерті, тому сила гріха вже не може володіти тілом. Тіло вже не слухає гріх, ані не погоджується з його пропозиціями. За таких обставин тіло вже не має що робити, стає безробітним. Раніше мої уста безперестанно критикували, тепер вже так не чинять, залишились безробітними. Мої ноги, які звикли ходити своїми дорогами, вже по них не ходять, також залишились безробітними. Мої очі, вуха і ціле моє тіло залишились безробітними (katargethé) по відношенні до гріха.

Святий Дух, нова людина і тіло (мал. 4)

Що означає: брати участь у Христовому воскресінні? Святий Дух в охрещеній душі відновлює силу нового життя. Потім тіло, тобто розум, воля і члени тіла, стануть носіями цього життя (див. Гал. 5,25)

«Щоб Він дав вам скріпитись у силі через його Духа на зростання внутрішньої нової людини і щоб Христос через віру перебував у серцях ваших» (Еф.3,16).

В цьому уривку маємо також три важливі чинники. Перший – це Святий Дух, другий – нова людина, а третій – тіло (серце). Замість гріха, який був персоніфікований як рабовласник і тиран, до влади приходить Святий Дух. «Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас!» (Рим. 8,9).

Нова людина, про яку згадує Біблія, – це наша нова природа, яку ми отримали, коли були знову народжені (Ів. 3,7).

Коли через акт віри і любові стара людина (Адам) в даній ситуації є занурена до Христової смерті, то це означає, що в той момент в нас активувалась сила воскреслого Христа (нова людина). Нова людина реагує цілком інакше, ніж стара. Привабливість гріха її вже не притягує, ніколи не змушує тіло чинити зло. Нова людина радикально виступає проти гріха, є глухою до його пропозицій. Отже тут не йдеться насамперед про прямий бій з гріхом, ані про зовнішнє умертвлення тіла, але йдеться про зміну основи через віру. В цьому новому поєднанні – Святий Дух і нова людина – також потребують якесь знаряддя, і ним стає тіло. Таким чином, тіло виконує накази, натхнені Духом і прийняті новою людиною. Тепер Святий Дух взяв владу замість гріха, який був шефом. Нова людина вже підпорядковується наказам Духа, а тіло їх практично виконує у формі сповнення Божої волі. Ці троє мають єдність, є однозгідні, а результатом їхньої співпраці є плоди Духа (див. Гал. 5,22).

Нове життя не функціонує (мал. 5)

Не вистачить, що ми були охрещені, що відвернулися від світу, що прийняли Христа як Господа і Бога, і не вистачить, що ми в повноті прийняли того ж Духа, як і апостоли. Ми повинні також жити згідно з Духом, а це боротьба! «Нам бо треба боротися не проти тіла і крові, але проти… правителів цього світу темряви» (Еф. 6,12).

Умова нового життя – ходити у вірі (Рим. 6,11). Як тільки перестану чувати (див. Мт. 26,41), тоді через байдужість стара людина автоматично сходить з хреста, «оживає» і паралізує нове життя, захоплює владу (див. мал.5) і знову робить з тіла знаряддя гріха (пор. Рим. 7,5).

Тому знову і знову через акт покаяння і віри мусимо входити до смерті з Христом (див. 2Кор. 4,10 і наст.), інакше стара людина буде породжувати заздрість, гордість, убивства, чужоложство і т.д.

Христос на хресті заплатив своєю кров’ю за наші гріхи. Разом з Ним на хресті була розп’ята і наша стара людина (Адам). Христос став винагородженням за наші гріхи, як і за нашу адамівську природу. В той день на хресті були розп’яті не тільки наші гріхи, але і наша людська природа. Коли був розп’ятий Христос, були розп’яті і ми (наша адамівська природа). Якщо зрозуміємо цю одну правду, все інше стане нам зрозумілим: «Разом з Христом я (адамівська природа) розп’ятий, живу вже не я (его), а живе Христос у мені» (Гал. 2,20).

Ходження у вірі (мал. 6)

Якщо стара людина не є на хресті, то не живе в мені Христос (мал. 5). Якщо стара людина в конкретній ситуації є на хресті і перебуває в смерті з Христом через чуйність віри (мал. 6), гріх не діє на тіло, і тоді «живе в мені Христос» через Святого Духа. Це означає ходити в Дусі, жити життям перемоги, життям свободи! Потребуємо навчитися це проживати насамперед у внутрішній молитві. «І однієї години не спромоглися чувати зо Мною?» (Мт. 26,40)

«Хто ж пристає до Господа є з ним одним Духом. Хіба ж не знаєте, що Ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Тож уже не належите до себе самих. Тож прославляйте Бога своїм тілом і своїм духом» (1Кор. 6,17-20).

Зразком життя в Христі для нас є апостол Павло: «Але в усьому виявляємо себе, як слуг Божих…, у Святому Дусі, у щирій любові, у слові правди, в силі Божій…, як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо» (2Кор. 6,4-10).

«Відновити все у Христі» (св. Пій Х)

Джерелом нашої віри є Христос. Якщо не маємо живого відношення до Христа, не маємо жодної сили. Нема сенсу тільки поверхово робити висновки та дискутувати.

Отже, справжнє християнство в першу чергу нас закликає до налагодження особистих відносин з Христом через навернення і правдиве покаяння. Тільки тоді, коли ці відносини будуть налагодженні, почнеться наслідування Христа, і аж тоді жива теологія.

Висновок:

Таїнство первородного гріха можливо зрозуміти лише у світлі Христової смерті і воскресіння

Боже слово нам вказує на два протилежні полюси – на Адама і на Христа.

Хто залишається в Адамі, той є в смерті та в рабстві, хто входить до Христової смерті, той має нове життя та справжню свободу!

Існування первородного гріха в кожній людині – це найосновніша причина, чому поганські релігії не можуть нікого спасти, але навпаки – утримують людей в темряві і обмані. Тільки віра в Христа і з’єднання з Ним через хрещення робить людину Божою дитиною. «Я – Дорога, Правда і Життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ів. 14,6).

У Христі:

 

+ Ілля

Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

+ Методій, ЧСВВр     + Тимотей, ЧСВВр

єпископи-секретарі

http://vkpatriarhat.org/?page_id=22185

 

Копії:

Католицьким і православним єпископам

– ЗМІ

 

Завантажити: Покайтеся і вірте в Євангеліє (Мр.1,15) – 3 частина Первородний гріх (в Адамі) і визволення (у Христі)

 

Оберіть мову

Пошук

Gallery

KONICA MINOLTA DIGITAL CAMERA for-you-jesus-ua voskreslyj-isus-vhodyt-cherez-osobystu-molytvu ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god

Календар

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30  

Слово життя

«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»

Рим. 3,25 (від 19.11 до 03.12.2017)