Слово Патріарха Іллі на празник Усікновення голови Івана Хрестителя

В неділю перед святом Усікновення голови Івана Хрестителя читається Євангеліє про виноградарів, які вбивали пророків, посланих Богом у виноградник, яким була старозавітня церква. Одних побили, інших вбили чи вигнали. Тому Ісус розказав цю притчу первосвященикам і фарисеям. Всі знали, що Він говорив про них. Ісус каже, що Він є той наріжний камінь, а хто Його відкине, на кінець сам себе засудить. Останнім пророком Старого Завіту, а також першим Нового, є Іван Хреститель. В Євангелії написано, як все відбулося. Іван Хреститель сказав Іродові: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!» (Мр. 6,18). Сказав йому одне речення, яким чітко вказав на його гріх. Цар Ізраїльський, який репрезентував не лише вибраний народ, але й виступав в Божому авторитеті, давав згіршення цілому народу тим, що взяв собі за дружину жінку свого брата. Всі люди знали про це і говорили, однак ніхто не сказав йому це у вічі. Але Іван сміливо йому це сказав: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!». Якою була реакція? Євангеліє каже: «Ірод боявся Івана, знаючи, що він праведний і святий, і беріг його». Отож, він знав, ким є Іван. А далі: «Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче» (Мр. 6,20). Як бачимо, «дуже непокоївся», однак правдиво не каявся. Якщо б правдиво покаявся, як йому говорив Іван, Бог дав би йому силу і через нього міг би дати благословення цілому народу. Але це таїнство зла і гріха в нас, що ми маємо страх перед людьми, але не маємо страху перед Богом. Ми боїмося, щоб нас хтось не очорнив, або щоб не сталося щось інше, але не боїмося, що Бог буде нас судити, не боїмося ні пекла, ні вічного засудження. Ми боїмося людей. Яка це несправедливість щодо Бога! А з цього бачимо, якою великою є необхідність робити те, що говорить Ісус: «Зречись себе!». Отож, треба зробити цей крок віри. Відвага – це прийняти Боже слово як Боже слово. Я маю страх. Добре, маю мати страх, але Божий – страх перед Богом, страх перед пеклом. Така людина не боїться людей. Як хтось боїться людей, той не має Божого страху. Якщо Ірод був такий нерішучий і непевний, то хай би вже був такий нерішучий та непевний і тоді, коли Іродіада сказала йому відтяти голову Івана. Написано: «Цар дуже засмутився», але цього не досить. Він повинен був сказати: Я цього не зроблю і все! А слово Боже продовжує: «Через присягу та з огляду на гостей не хотів їй відмовити» (Мр. 6,26). Але момент! Хто є першим? Танцівниця, гості, чи Бог? Якщо, наприклад, ми стоїмо на роздоріжжі, перед рішенням, не знаючи, що вибрати, і роздумуємо що робити, то для цього потребуємо Божого Духа, щоб нам було ясно, щоб ми мали справжню ієрархію цінностей. Ісус говорить: «Не знаєте ні дня, ні години». Скільки людей є хворими на рак і чекають смерті! А скільки з них є підготовленими до неї? Хто з них усвідомлює, що стане на Божий суд, і що потім буде вічність? І якою буде та вічність? Які ми нерозумні! До гробу не візьмемо собі ні копійки. А до чого та людська слава, помпезність? А як, наприклад, є з тими керівниками чи знаменитостями?  Одного дня їх хвалять, вони мають славу, а на другий день очорнюють, і по всіх мас-медіа вказують якусь їхню хибу. Отож, до чого та слава, кар’єра? Осоромлять їх на цілий світ, а це може статися і з президентом. Що людина хоче? Яку славу? Що ми хочемо від цього світу? А чого ми повинні дійсно хотіти? Перша заповідь говорить, що ми повинні любити Бога всім серцем, всією душею і всією силою. Що означає любити Бога? Це так, як повторюємо: «Люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою. Тепер втрачаю свою душу – не заради якоїсь кар’єри, не зі страху, але ради Тебе і Євангелії». Це є та чиста любов, це суть всього християнства – завжди бути готовими до зустрічі з Богом. Ми можемо знати томи теологічної літератури, життя святих (це добре, коли їх знаємо), або всякі світські інформації, але прийде рак, автоаварія – момент і вже кінець! І надходить вічність! Ані одна хвилина вже не повернеться. Отож, що тут хочемо? Чим хочемо бути корисними для народу? Що потребує Україна? Пророків, таких, яким був Іван Хреститель. Коли народ не має пророків, то гине.

І український народ потребує пророків. Дар пророцтва може отримати навіть маленька дитина, Дух Божий через неї дійсно може промовити і скаже навіть пророче слово. Але що таке пророкування? Це не тільки сказати, що буде в майбутньому, але це ясне слово: те означає те. Треба, щоб ми захищали правду, боролися за неї. Нас вбивають, очорнюють. Якщо хтось захищає Божі закони і дійсно заступається за дітей та сім’ю, то постануть проблеми. І якщо ми захищаємо Божі закони, як Іван Хреститель, який поплатився за це головою, то хай впаде і наша голова. Але ми зобов’язані до останнього моменту свого життя бути свідками Ісуса Христа. «Як на вас зійде Святий Дух, будете Моїми свідками». Кого? Ісуса Христа! Повнота Святого Духа полягала в тому, що всі християни були свідками Ісуса Христа. Отож, що в даний час найбільше потребує Церква? Потребує пророчого духа! Треба, щоб всі без винятку його прийняли. Просімо Бога, щоб дав нам його. А свідок є водночас мартирем – мучеником. Кров мучеників є насінням нових християн. Хай кров Івана Хрестителя буде насінням наступних, ще більших пророків, які захищатимуть справедливі закони, що внесуть гармонію і рай на цю землю. Якщо порушуються закони, приходить розклад, автоматично настає деструкція і автогеноцид. Тому ми не можемо бути байдужими.

Коли свідчимо про Ісуса, то часто зазнаємо переслідувань і у власній сім’ї. Ісус каже, що і в одній сім’ї постануть двоє проти трьох.  А той біль ми мусимо нести. На першому місці повинен бути Ісус. На першому місці в нашому житті має бути Бог. А коли Він буде на першому місці, то настане гармонія і в нашому серці, і в нашому оточенні. Але треба, щоб ми сміливо виступили за Ісуса, навіть якщо треба буде поплатитися власною головою.

Апостол Павло каже: «Ми постійно входимо до Христової смерті, …в нас діє смерть, а у вас життя» (див. 2 Кор. 4,10). А це означає, що ми повинні і в малих речах входити до Божої присутності, шукати Божу волю, а потім не відступити від вимог Євангелія, від Божих законів, навіть якщо це пов’язано з жертвами. Ми повинні бути мудрими і пам’ятати, що прийде смерть, а потім Божий суд. Сьогодні важко жити праведним християнським життям, але потім нас чекає нагорода, як кажуть: «Важко жити, але легко вмирати». Хоча є труднощі, Бог дає мир, дає силу і перебуває з нами. Тоді і той хрест, який є частиною наслідування Христа, ми б не проміняли на славу, яку дає світ. Все це польова трава, марнота.

Отож, пророк – це той, який бачить правду, основні речі. Але пророцьке слово ми мусимо спершу спрямувати на себе. «Господи, очисти мене, зроби порядок в моєму серці, щоб Ти був на першому місці, а не якась залежність від людей, речей чи якогось страху за своє здоров’я, майбутнє, кар’єру… Ти повинен бути на першому місці. У Твоїх руках є моє майбутнє». Ніхто не може продовжити собі життя ані на один день. Бог знає день, коли закінчиться життя кожного з нас. Ми повинні жити з віри, тобто рахуватися з Богом, дати Ісусові владу у своєму серці, думках, почуттях… Треба жити з віри так, щоб ця віра дійсно принесла плоди для нас, а згодом, коли нас вже тут не буде – коли наше тіло буде на цвинтарі, а наша душа в Божих обіймах, – щоб з цього благословення могли жити й інші люди в майбутньому.

Як практично жити з віри? Так, що рахуємося з Ісусом у всіх ситуаціях, коли на нас щось тисне чи коли прийде страх: що буде і як буде… Тоді згадаймо про смерть, Божий суд і вічність. А коли приходить якась брехлива думка, щоб затягнути нас до зради, то з вірою виступімо проти неї: «Ні, це брехня. Господи, я хочу дотримуватись Твоїх заповідей, хочу свідчити про Тебе».

Дух Божий діє через пророків, і якщо ми приймемо пророчого духа, то Він, Податель життя, через нас буде духовно воскрешати мертвих людей, які навернуться через наше свідчення. Дух Божий дає владу і силу кожному, хто має духа молитви і живої віри, яка діє  і тоді, коли ми цього не бачимо. Ми повинні бути апостолами: свідчити або молитвою, або словом, або стражданням, або навіть своїм життям – так, що його жертвуємо. Ісус говорить: «Як на вас зійде Святий Дух, будете Моїми свідками». Першим пророком, який вказував на Ісуса, був Іван Хреститель. Другий пророк – інший Іван, який стояв під хрестом, на якому помирав Ісус, –  також свідчив про Нього. Йому голову не стяли, але кинули його у Римі в казан з киплячою олією, щоб спекти його. Однак сталося чудо: він залишився живим. Тоді його відпустили і на острові Патмос він написав книгу Одкровення. Отож Бог іноді зробить чудо, а іноді ні. Він знає чому. Він любить нас більше, ніж ми самі себе. Бог знає, коли треба на нас допустити терпіння для нашого очищення, щоб в терпіннях ми навчилися  звертатися до Бога і довіряти Йому. Він допускає страждання, але часто цю брудну роботу робить диявол, або інколи і наші найближчі, очищуючи нас. Ми повинні дякувати Богу, як Йов, за все, що Він нам дає. Не розумію, але дякую! Треба всім прощати і знову вірно йти за Ісусом. Прощаю і дякую! Тоді Бог буде робити чуда і прийде Боже  благословення.

Ісус каже: «Той Мене любить, хто зберігає Мої заповіді». Ми повинні намагатися зберігати Божі заповіді і не відступати ні наліво, ні направо. Для цього потребуємо Божої сили. В нашій природі є добродушність, боягузтво… Зробимо один крок, обернемося і падаємо, як Петро, коли йшов по воді. Ми всі однакові, але коли маємо Божу віру, то і гори демонів, які хочуть знищити всю Україну, піднімуться і силою віри будуть вкинуті у пекло. Це станеться задля твоєї віри,  коли ти будеш молитися, і заради твого терпіння, коли матимеш біль з того, що діється несправедливість, що готується геноцид – не тільки України, але й всього світу через редукцію людства. Це диявольська політика – вбивати людей. Яким правом? Бог завжди подбає про майбутнє, воно є в Його руках. Але диявол обмане кількох людей, які потім вже підлим способом проводять цю роботу автогеноциду, навіть цього не приховуючи. Отож, якщо б ми і втратили це земне життя, головне для нас – врятувати життя вічне, і тут, на землі, свідчити про Божі закони та духовні цінності. Навіть якщо будемо за це страждати чи зазнаємо втрат, але народ потребує героїв, потребує пророків. Хай кожен з нас буде пророком. Просімо, щоб за заступництвом святого Івана Хрестителя і ми мали таку відвагу, як він; щоб також були як Іван Богослов, апостол і пророк, який стояв під хрестом. А царицею пророків є Пресвята Богородиця. Хай Вона випросить нам ту відвагу, хай випросить покоління нових жінок, які захищатимуть дітей та сім’ю і будуть прикладом справжньої фемінізації. Ви прийняли Її за Матір, тож будьте, як Вона, щоб сміливо наступати на голову дияволу, боротися з брехнею, захищати Христове Євангеліє, не боятися стояти під Ісусовим хрестом і залишитися вірними Ісусу за будь-яку ціну. Вона стояла під хрестом, духовно разом з Ісусом померла і з Ним також співвоскресла. Вона наша Мати, повна благодаті. Отож, хай Марія випросить Україні святих жінок-пророчиць, які не будуть соромитися Ісуса, Його Євангелія і моральних цінностей. А святий  Іван Хреститель хай випросить сміливих чоловіків, які будуть такими, як він і як цілі покоління пророків – мужів, які віддають своє життя за Бога,  Боже слово і народ.

Завантажити: Слово Патріарха Іллі на празник Усікновення голови Івана Хрестителя (2015)

Оберіть мову

Пошук

Gallery

KONICA MINOLTA DIGITAL CAMERA for-you-jesus-ua voskreslyj-isus-vhodyt-cherez-osobystu-molytvu ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god

Календар

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30  

Слово життя

«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»

Рим. 3,25 (від 19.11 до 03.12.2017)