А як Христос у вас, то тіло мертве для гріа,

а дух живий через праведність.

Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас.

Коли ж хтось Духа Христового не має, той Йому не належить.

У багатьох місцях Св. Письма згадується про дух, душу і тіло. Силами душі є розум і воля. Внаслідок первородного гріха розум важко пізнає суть правди, а воля є ослаблена, щоб виконувати справжнє добро. Ця інфекція первородного гріха заторкує і серце людини та спричиняє в ньому дисгармонію. В результаті, некеровані пожадливості поневолюють серце егоїзмом і самолюбством. Тому Св. Письмо говорить про людське серце, що воно найлукавіше з усього (Єр. 17,9) і що є кам’яним (Єз.36,26). Бог пообіцяв, що дасть нам нове серце (Єз. 36,26).

Якщо уважно читаємо Боже Слово, а водночас щиро спостерігаємо у своєму житті тонкі відмінності між душевними і духовними проявами, бачимо, що часто важко розрізняємо окремі границі. Але це навіть не завжди потрібно. Набагато необхіднішим і кориснішим є знати відмінності між тілом і духом та їх прояви. А Боже Слово це показує нам на кількох місцях цілком ясно, для нашої користі, особливо у 8 главі послання до Римлян і в 5 главі послання до Галатів. З грецького оригіналу Св. Письма інколи важко розпізнати, коли говориться про людський дух, а коли про Божий Дух в нас. Тобто коли перекладачі повинні написати велике або мале «Д».

«Тому що прагнення тіла вороже Богові –

бо не кориться законові Божому, та й не може.

Тілесні не можуть подобатись Богові».

«Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне;

ті ж, що за духом, – про духове.

Бо прагнення тіла веде до смерти,

а прагнення духа – до життя і миру».

Що означає: «Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом»? Коли закон не був ослаблений тілом? Коли гріх ще не мав над людиною влади. Божий Закон наказав Адаму в раю: «Не їж, бо помреш!». Коли він порушив Божий Закон, то кара згідно закону здійснилася, – Адам помер. Від того часу і над людством панує закон гріха та смерті.

Божий Закон (Десять Божих Заповідей) звинувачує нас у грісі,  цим чинить необхідний діагноз, але спасти нас не може. Якби міг, то не мусів би приходити Христос. «Бог пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха осудив гріх у тілі (в Христовому Тілі)». Справедлива вимога закону така: «Заплата за гріх смерть». Ісус добровільно взяв цю смерть на Себе за нас і цим виконав справедливу вимогу Закону на своєму тілі.

«Щоб оправдання закону здійснилося на нас,

що ходимо не за тілом, а за духом».

Боже слово каже: «Сім разів на день…» (Пс. 119,164). Старозавітня і новозавітня церковна традиція подає щоденний молитовний ритм. Цього ритму дотримувався св. Павло і апостоли. Св. Василій також наголошував християнам на потребу молитовних зупинок протягом дня. На жаль, в теперішньому часі християни не дотримують денного ритму контакту з Богом.

Після численних молитов і пошуків, як саме актуалізувати церковну традицію до сьогодення, пропонуємо цей, вже випробуваний, спосіб молитви. ЇЇ молимося, коли прокинемося зі сну, потім о 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, 21:00 і ввечері перед сном (отже, 7 разів). Що маємо молитися і чому?

«+ В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь».

«Еффата!» (Відкрийся!) «Я є свавільник. Я є гедоніст. Я є осуджувач».

«Марана та!» (Прийди, Господи!) «Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене грішного!» (5р.).

«Шема (Слухай), Ізраїль, люби Бога!» «Ісусе, Боже мій, люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою. Тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелії».

Слово життя: (цитата зі Святого Письма змінюється кожних14 днів, цитату повторюємо 3р.).

«Відтепер все роблю + В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь».

Чому? Число 7 символічне, але добре є використати його і практично. Боже слово каже, що справедливий 7 разів на день згрішить. Передовсім йдеться про свавілля, тобто, що людина не зупиняється і не перебуває в Божій присутності, а керується тільки своїми відчуттями і своїм розумом, які не завжди є в згоді з Божою волею.

«Ви бо, брати, покликані до свободи;

аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності;

але любов’ю служіть один одному.

Увесь бо Закон міститься у цій одній заповіді:

Люби ближнього твого, як себе самого»

Після численних молитов і пошуків, як саме актуалізувати церковну традицію до сьогодення, пропонуємо цей, вже випробуваний, спосіб молитви. ЇЇ молимося, коли прокинемося зі сну, потім о 9:00, 12:00, 15:00, 18:00, 21:00 і ввечері перед сном (отже, 7 разів). Що маємо молитися і чому?

„+ В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.”

„Еффата!” (Відкрийся!) „Я є свавільник. Я є гедоніст. Я є осуджувач.”

„Марана та!” (Прийди, Господи!) „Ісусе, Ісусе, Ісусе, помилуй мене грішного!” (5р.)

„Шема (Слухай), Ізраїль, люби Бога!” „Ісусе, Боже мій, люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою. Тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелії.”

Слово життя: «Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному. Увесь бо Закон міститься у цій одній заповіді: Люби ближнього твого, як себе самого» (Гал. 5,13-14)

„Відтепер все роблю + В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.”

“Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом,
Бог, – пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі”

Сьома глава Послання до Римлян є дуже важкою для розуміння, хоча містить найосновніші речі, які повністю нас стосуються. Вона говорить про закон – з одного боку, про закон Божий, який є святий, справедливий і добрий, і все ж не забезпечує мені спасіння. Він лише освідчує мене з гріха і не дає сили перемогти над законом гріха і смерті. На закінчення глави апостол взиває від себе і від всіх щирих віруючих: «Нещаслива я людина! Хто визволить мене від тіла тієї смерті?» Це визволення є в Христі. В другому вірші 8 глави говориться про  закон Духа, який звільняє нас від закону гріха і смерті. Цей закон Духа дає життя в Христі Ісусі, а його плодом одночасно є звільнення від закону гріха і смерті.

Уся сьома глава говорить про закони. Є закон Божий, є закон гріха, але є також і закон Духа. По суті, діє той закон, на чиїй території ми перебуваємо. Якщо ми в Адамі, тобто в своїй порушеній природі, то наш дух перебуває під владою закону гріха. Навіть якщо ми зовнішньо дотримуємося Божого закону, то це призводить до людської гордості і фарисейства. Людина може бути зовні моральною, чемною, а все ж бути рабом гріха, пихи і духовної сліпоти. В часи Христа були церковні фарисеї, але вони є і тепер. Апостол взиває: «Бідна я людина, хто визволить мене від цього тіла смерті?». Відповідь полягає в тому, що нас і мене визволив Бог через нашого Господа Ісуса Христа, а тому Йому належить подяка. Але якщо я не є у Христі, не є в з’єднанні з Божою волею, але є сам в собі, то навіть якщо «своїм розумом служу закону Божому, то тілом служу законові гріха». Але якщо я у Христі, то закон Духа визволив мене від закону гріха і смерті (див. Рим. 8,1-2).