Свідчення з внутрішньої молитви згідно моделі (Мк. 11,23)

Я переконався: якщо дійсно хочу молитися в Дусі і правді, то мушу вчитися такої молитви у тих, які мають багаторічний досвід правдивої внутрішньої молитви. До цього мені дуже допомагають молитовні моделі, які цілком просто втілюють Божу присутність і опосередковують «dynamis» (силу) Святого Письма. Через святе Боже Ім’я Єгошуа я почав усвідомлювати присутність Отця, Сина і Святого Духа в своїй душі. Коли я почну його взивати, при складі «Є» свідомо відкриваюся на реальність присутності Божого маєстату, без якого я б зовсім не існував, знаючи, що Бог є мій Отець, Який з любові дав мені Свого Сина. Коли промовляю «го», усвідомлюю, що тепер Син – Спаситель, який має владу повернути мене Отцю. А також Ісус перебуває в мені і проникає мене своїм Духом, що усвідомлюю при складі «шу». Святий Дух мене освячує і через заслуги Сина привласнює Богові, так що я більше не є власністю системи гріха, але належу Богові і в мені вже немає жодної темряви. (пор. 1 Ів. 1,5).

РЕМОНТ КЛЮЧА

Вдома я мала добротний радянський ключ на закрутки. Він довго мені служив. Одного літа, коли знову був сезон на закрутки, він раптово поламався, щось йому сталося і не хотів працювати. Я на тому не розумілася і попросила сусіда подивитися до того ключа і, по можливості, відремонтувати його. Сусід через декілька днів сказав, що ключ ремонту не підлягає і що його по старості вже треба давно викинути.

Боже Слово – живе і діяльне!

Ми з чоловіком маємо дуже різні характери і часто, як буває в сімейному житті, вирішуючи різні проблеми, між нами виникали незгоди, в результаті яких мусів хтось уступати. Я вже добре знала свого чоловіка, що може погарячкувати, сказати гостре слово, наобіцяти «золоті гори», а нічого не зробити і т.д. Найбільше за свого чоловіка я переживала, коли ми разом ходили в гості до знайомих. Там поведінка мого чоловіка часто виходила за рамки, що потім всі щиро співчували моєму «щастю».

Ісусе, з любові до Тебе!

Вже багато років я мала одну дуже погану звичку – обкушувала шкіру навколо нігтів. Особливо це проявлялося, коли починала хвилюватися, або коли треба було щось вирішувати, або спілкуючись з людьми. Це було тягарем для моїх рідних. Вони мені багато разів робили зауваження, просили за мене в своїх молитвах, але я далі продовжувала робити те саме.

ДРОВА

Приїзд машини з дровами затягувався до пізнього вечора. Коли ми йшли на молитовну сторожу до церкви було вже близько 22 год., а машини ще так і не було. Попереднього разу, коли розвантажували дрова, то вони закидали весь прохід до церкви і ми майже цілий день його розчищали, щоб можна було хоч якось безпечно пройти. Маючи такий досвід ми почали переживати, що вже досить пізно, заходить неділя, і прийдеться, напевно, півночі знову розчищати доріжку до церкви.

Чорниці

Одної суботи я якось закрутилася хатніми справами і на базар прийшла після обіду. По дорозі я помолилась до Матінки Божої про Її опіку наді мною. На базарі вже майже нікого не було, я потребувала декілька продуктів, які зразу ж купила і коли верталася, то при виході стояла молода жінка з чорницями. Чорниці я не планувала купляти, але задля цікавості я підійшла і спитала скільки коштують. На моє здивування жінка цінила їх дуже дешево. Ми якось розговорились і жінка сказала, що напевне і завтра прийде на базар продавати, бо чорниць має багато і шкода, щоб пропали.

Повчальний екзамен

Коли я здавала випускні екзамени в школі, то попросила про молитву сестер в монастирі. Перший екзамен був твір з української мови. Сполягаючи на молитву сестер, я сама, по-правді кажучи, була лінива за нього молитися і також як слід до нього не готувалася.

Коли на екзамені ми писали твір, я, як і всі, скористалася шпаргалкою, яку необережно залишила біля себе на парті. Коли вчителька проходила повз мене, то помітила цю шпаргалку, забрала її і суворо мені сказала, що доброї оцінки я не отримаю.

«Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво…»

Коли померла старенька бабця, за якою я доглядала, її дочка (вона приїхала перед її смертю, живе далеко за межами України) не мала тут нікого з рідні, і тому спільними зусиллями я допомогла їй організувати всі похоронні обряди. На кожному кроці я старалася їй свідчити про Божу допомогу, що треба молитися з живою вірою, просити Бога, але вона до цього ставилась трохи скептично.

БОЖЕ СЛОВО ПЕРЕМОГЛО!

Мій батько вже декілька років підряд кожного літа їздить на реколекції. І цього літа тато запланував, що поїде. Вибрав собі конкретний термін. Батько дуже вольовий чоловік і коли щось запланує, то обов’язково це зробить. Два тижні перед реколекціями тато запланував дуже важливу роботу з фасадним ремонтом будинку. Казав, що встигне ще зробити. Але тому що погода була несприятлива для ремонту, тато почав працювати декілька днів перед реколекціями, коли випогодилось. За два дні тато повідомляє, що на реколекції не поїде тепер, бо мусить докінчити роботу, не може так лишити. Мусить докінчити і крапка. Поїде на інший термін. Жодні вмовляння не допомагали.

КОЖЕН, ХТО ВІРУЄ В БОГА – НЕ ОСОРОМИТЬСЯ!

Наша старенька бабця зі старшою своєю сестрою жили неподалік від нас. І ми, внуки, мали в неділю допомогти їм зібратися до церкви. Вони завжди дуже тішилися на недільну Службу Божу і чекали нас з нетерпеливістю, коли ми прийдемо і поможемо їм. До церкви було досить далеко, а маршрутками добиратися зі старенькими бабцями досить обтяжливо, тому знайомий таксист нас всіх разом охоче віз до церкви, а потім відвозив назад.

РИБАЛКА

Я колись дуже любив рибалити, це було моє хобі, але один випадок мені став великим повчанням на ціле життя. Часто з товаришами я їздив на місцеві озера ловити рибу. Було це переважно серед тижня. Одного разу друзі запропонували риболовлю в неділю, кажучи, що це набагато краще, ніж в будень. Нікого іншого немає, будемо тільки ми самі, мабуть багато вловимо. Мені відразу проскочила думка: «Та в неділю треба йти до церкви на Службу Божу!» Я старався кожної неділі ходити на Службу Божу, багато чого там ще не розумів, але вважав, що то святе. Та пропозиція друзів мене зваблива і перемогла мою слабеньку побожність.

РОЗКІШНІ ТРОЯНДИ

До недільного свята я мала обов’язок потурбуватися за квіти до Церкви. Мені впали в око сусідські гарні троянди в квітнику. Знаючи, що сусідка всім серцем прив’язана до тих троянд, в безбожності я собі подумала, що ті троянди дуже би пасували до нашої Церкви. Коли вона якраз поралася в квітнику, впевнена в тому, що сусідка (а вона часто давала для Церкви квіти) не відмовить мені в тому, що ці троянди я хочу для Церкви, я негайно попросила її за ці квіти.

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-pure-love-of-god ua-our-mission-on-earth-is-to-serve ua-remain-faithful-to-jesus-and-his-word ua-do-you-have-problems-go-to-jesus xreshennja-na-pokajannja-pryjnjaly ua-whom-are-you-seeking

Календар

Листопад 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
  1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30  

Слово життя

«Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі»

Рим. 6,11 (від 04.11 до 18.11.2018)