Слово Патріарха Іллі на празник Усікновення голови Івана Хрестителя

В неділю перед святом Усікновення голови Івана Хрестителя читається Євангеліє про виноградарів, які вбивали пророків, посланих Богом у виноградник, яким була старозавітня церква. Одних побили, інших вбили чи вигнали. Тому Ісус розказав цю притчу первосвященикам і фарисеям. Всі знали, що Він говорив про них. Ісус каже, що Він є той наріжний камінь, а хто Його відкине, на кінець сам себе засудить. Останнім пророком Старого Завіту, а також першим Нового, є Іван Хреститель. В Євангелії написано, як все відбулося. Іван Хреститель сказав Іродові: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!» (Мр. 6,18). Сказав йому одне речення, яким чітко вказав на його гріх. Цар Ізраїльський, який репрезентував не лише вибраний народ, але й виступав в Божому авторитеті, давав згіршення цілому народу тим, що взяв собі за дружину жінку свого брата. Всі люди знали про це і говорили, однак ніхто не сказав йому це у вічі. Але Іван сміливо йому це сказав: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!». Якою була реакція? Євангеліє каже: «Ірод боявся Івана, знаючи, що він праведний і святий, і беріг його». Отож, він знав, ким є Іван. А далі: «Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче» (Мр. 6,20). Як бачимо, «дуже непокоївся», однак правдиво не каявся.

Роздуми над Словом Життя 1 Ів. 5,11-13

«І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя –  у Його Сині.
Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має.
Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне – ви, що віруєте в Ім’я Сина Божого»

Перед цим Божим словом сказано: «Коли приймаємо свідоцтво людське, то свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що Він нам свідчить про Сина свого. Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним Його робить, бо не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого» (вірш 9-10). А після цього написано: «І ось те довір’я, що ми маємо до Нього: коли просимо щось, згідне з Його волею, Він вислухає нас. І коли знаємо, що Він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили» (вірш 14-15).

Роздуми над Словом Життя 2 Тим. 4,2-4

«Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй,
напоумляй з усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки,
але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух,
і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок»

Перед цим Словом життя, над яким будемо роздумувати два тижні, є наполегливий заклик, де апостол заклинає: «Заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, на Його появу та Його Царство», а потім слідує: «Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно».

Важливо, щоб і ми зуміли проповідувати Боже слово – найкраще, в особистому контакті з людьми. Передумова цього – мати в собі Божий вогонь, і усвідомлювати, що за Божим словом є Божий Дух. Слово Боже є засобом для спасіння душ, воно вихоплює з широкої дороги до погибелі і веде на вузьку дорогу, до вічного життя. Тому сказано: «картай, погрожуй, напоумляй з усією терпеливістю та наукою». Це пророче служіння – докоряти, підбадьорювати і будувати (див. 1 Кор. 14,1-3).

Роздуми над Словом Життя 2 Сол. 2,9-10

«Поява злого буде під діянням сатани з усякою силою,
зі знаками і з неправдивими чудами та всяким брехливим обманом для тих, які гинуть,
бо вони не прийняли любові правди, щоб їм спастися».

Слово Боже вказує на прихід антихриста, який прийде з великою силою, зі знаками і неправдивими чудами, та всяким брехливим обманом буде зводити тих, які гинуть. Поки що не виступив жоден конкретний антихрист, хоча й багато їх постало, як про це пише апостол Іван у своєму другому посланні (див. 2 Ів. 2,7).

Сьогодні ми є свідками того, що цим духом антихриста, який вже панує в повітрі, зманіпульований майже весь християнський світ, тобто християнські народи. Протягом декількох років ще більше зріс цей стрімкий відпад, що настав, насамперед, після ІІ Ватиканського собору.  Тільки Бог чудом може зупинити цей процес або обернути його в духовне воскресіння. Але без страждання, молитов і живої віри це не відбудеться, а можемо додати – і без кривавого чи безкровного мучеництва.

Роздуми над Словом Життя Кол. 2,12

«Поховані з Христом у хрещенні, разом з Ним ви також воскресли,
вірою в силу Бога, який воскресив Його з мертвих»

Натхненний оригінал цього тексту є на грецькій мові. Перекладати цю глибоку правду можна у різних варіантах. Але остаточно глибокий сенс може відкрити тільки Святий Дух, який є автором. Людським співавтором та інструментом Святого Духа був святий апостол Павло. Святе Письмо пояснює Святий Дух, який вводить нас до його таїнств, – той же Святий Дух, який є головним автором усього Святого Письма. Ми спробуємо тільки окреслити певні духовні глибини, які є в цьому вислові зі Святого Письма.

Сказано: «Поховані з Христом у хрещенні». Що це означає? Адже всі ми живемо. Тут йдеться не про фізичне поховання (його пережив Ісус, коли був покладений у кам’яний гріб на Голготі), але тут йдеться про вираження таїнства, що через хрещення ми з’єднані з Христом і з усіма таїнствами нашого спасіння. Це стосується і наступної правди, коли сказано, що разом з Ним (з Христом) ми також воскресли. Фізично це нас також не стосується, бо фізично ми ще навіть не померли і фізично не були поховані. Але йдеться про глибоку правду в духовній сфері.

Роздуми над Словом Життя Кол. 1,27

«Бог зволив їм об’явити, яке величне багатство слави Його тайни між поганами,
а вона – Христос у вас, надія слави!»

У 1 главі послання до Колосян можемо зауважити ще кілька глибоких правд, які нас стосуються.

У вірші 13 сказано, що Бог визволив нас –  буквально вирвав – з-під влади темряви і переніс до Царства Свого улюбленого Сина. Також одразу ж наголошено, що в Ньому, в Ісусі, маємо відкуплення і прощення гріхів. Отож прощення гріхів не осягаємо ніде інше, а тільки і тільки в Ісусі. Умовою є віра в Ісуса Христа як Божого Сина, який прощає гріхи. Він прощає їх як через особистий жаль, так і через Тайну Сповіді. Отож тут знову наголошено, що ми були визволені з-під влади темряви, за якою є злий дух.

Наступна глибока правда виражена у 24 вірші, де апостол каже, що радіє, страждаючи за нас і доповнюючи те, чого ще бракує скорботам Христовим для Його Містичного тіла, яким є Церква. Це стосується і нас. І наше терпіння, поєднане з Христовим терпінням, приносить благословення для інших. А тоді в 27-му вірші апостол говорить про таїнство. Запитуємо: Яким є це таїнство для поган? Це таїнство про нас, які часто живемо серед невіруючих. Це таїнство полягає в тому, що Христос є серед нас, а одночасно і в нас.

Роздуми над Словом Життя Еф 6,11-12

«Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським.
Нам бо треба боротися не проти тіла і крові, а проти начал, проти властей,
проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах»

Сказано, що ми повинні одягнутися в повну Божу зброю. Отож, не лише в деяку, але зброя має бути повною. І сказано, що ця зброя має бути Божою, а не людською. Чому ми повинні її одягнути? Щоб дати відсіч хитрощам диявольським. А до чого зводить диявол, дух брехні? До того, щоб людина чинила зло під прикриттям добра, або щоб пропагувала брехню з допомогою мозаїки, підступно поскладаної з часткових правд. Але мета політики диявола одна – обманути людину, щоб вона потрапила до фальшивих систем мислення, де усуне правду і покаяння, та житиме в ірреальності, марноті і самообмані (а з часом і сама почне бути в ньому переконана). Отож найбільша потреба – це проповідувати правду і вести на дорогу правди, а вона поєднана з покаянням. Коли людина щось виконає, треба оглянутися назад і подивитися, чи це було добре, чи погано, а також усвідомити, які це принесло плоди. А для цього потрібно, з одного боку, самокритики (але правдивої – не впадати у скрупульозність і депресії), а з іншого боку – правдивої критики інших, яка веде до наслідування Христа, який сам є Дорогою, Правдою і Життям.

Роздуми над Словом Життя Еф 5,15-16

«Тож уважайте пильно, як маєте поводитися – не як немудрі, а як мудрі,
використовуючи час, бо дні лихі»

Ми повинні вважати, і це кожен з нас. На кого? Самі на себе. І на що? На те як поводимося. А чому? Щоб поводитися не як немудрі, а як мудрі. Отож, що маємо робити? Не марнувати цього часу, бо настали лихі дні. Що означає марнувати час? Це коли клопочемося про марноти, які проминають, і коли не намагаємося в часі зібрати собі духовні скарби, які злодії нам не вкрадуть та іржа не зіпсує.

Якщо читаємо Боже слово далі, то там написано: «Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля». Це означає, що той, хто намагається збагнути Божу волю на тому місці, де перебуває, і в той час, який Бог йому дає, такий є розумним і мудрим. Далі сказано: «Не впивайтеся вином, а сповнюйтеся Духом. Проказуйте між собою псалми, гімни та духовні пісні». Апостол наголошує: «Співайте та прославляйте у серцях ваших Господа», а потім додає: «дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа». Це розумно і мудро. Цим ми використовуємо час.

Оберіть мову

Пошук

Gallery

for-you-jesus-ua voskreslyj-isus-vhodyt-cherez-osobystu-molytvu ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god SAMSUNG

Календар

Вересень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Сер    
  1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Слово життя

«І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у Його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне – ви, що віруєте в Ім’я Сина Божого»

1 Ів. 5,11-13 (від 10.09 до 24.09.2017)