Слово Патріарха Іллі про дякування /II частина/ – як відкрити своє життя на Божу дію

Йосафат, побожний юдейський цар, одного дня побачив, що його царство оточене великим військом. Він знав, що немає ані найменшої надії на перемогу такої великої сили. Тому він упав долілиць перед своїм Господом і відчайдушно взивав: «Боже наш! В нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас, ми не відаємо, що робити: тільки до Тебе наші очі!» (2 Хр. 20,12). Так молився цар Йосафат. Тут звернімо увагу на одну дуже важливу річ. Необхідно, щоб при прославі Господа ми відвернули свій погляд від жахаючих обставин і звернулися до Бога. Йосафат не закриває очі перед небезпекою, яка загрожує його країні, він не поводиться так, ніби ворогів не було. Навпаки, він дуже добре знає ситуацію, бачить свою повну безсильність і тому звертається до Бога за допомогою.

Слово Патріарха Іллі на свято Христа Царя

Сьогодні є свято Христа Царя. Ісус сказав в Євангелії: «Царство Моє не від світу цього». Пилат запитує його: «Ти Цар?» Ісус відповів: «Ти сам кажеш, що я Цар» (пор. Ів. 18, 36-37).

Нехай кожен поставить собі одне найважливіше питання: Чи є Ісус Царем в царстві моєї душі? Чи дійсно Він є там Царем? Якщо ми не прийняли Божого Царства, Він там не царює. Ісус каже, що ми повинні найперше шукати Царства Божого, а все інше нам додасться. Отож, перша річ – шукати Боже Царство. В Божому Царстві Царем є Ісус. Хто є царем в царстві цього світу? Там царює князь цього світу. Ісус свідчить про правду, в той час як  царство диявола побудовано на брехні. Ісус є Правда, як сам говорить: «Я на те народився і прийшов у світ, щоб засвідчити правду. Кожен, хто від правди, слухає Мій голос.» (Ів.18,37)

Слово Патріарха Іллі на свято Покрови Пресвятої Богородиці

В Євангелії на сьогоднішнє свято Ісус нам говорить: «Блаженні ті, які слухають Боже слово і зберігають його» (Лк.11,28). Перша річ – чути Боже слово, а  друга – зберігати Його. Скільки навколо нас і в нас є перешкод, щоб взагалі ми чули Боже слово, щоб над ним роздумували, а потім – щоб його зберігали, щоб воно стало тілом. Потрібно, щоб воно втілилось так, як у Пресвятої Богородиці – в Ній Слово стало Тілом і перебувало між нами. А як це сталося? Вона була готова. Вона жила з віри у відданості Богу. Коли до Неї прийшов ангел, вона сказала: «Ось, я раба Господня, нехай мені буде по слову твоєму». Вона це сказала не тільки словом, але сказала цілим своїм життям. А що з цим було пов’язано? В даній ситуації вона ризикувала життям. В Ізраїлі жінка, яка була вагітна і не мала чоловіка, була засуджена на каменування. Марія, однак, знала пророцтво Ісаї: «Ось Діва зачне і народить Сина». Вона запитала: «Як же це станеться?». Ангел відповів Їй: «Дух Божий це вчинить».

Є Франциск єретиком чи ні?

7.10.2017

Франциск у своїй ексгортації Amoris laetitia де-факто скасував існування загальних моральних норм і замість об’єктивної реальності просовує тільки суб’єктивні погляди, які призводять до скасування Божих законів. До того ж лицемірно називає це милосердям. Чеський єпископ Голуб, на відміну від підписантів «Корекції», замасковує і одночасно просовує єресі Франциска.

Цитата Т. Голуба (з Чеського радіо): «Ризик полягає в тому, що тут є уявлення абсолютно незмінної доктрини, яка закінчилася з Іваном Павлом II, а потім настала зміна з Франциском. Але саме в сімейних питаннях в Церкві можна прекрасно побачити розвиток того, як ставитись до людей у вельми складних ситуаціях».

Т. Голуб та єретична Amoris laetitia

8.10.2017

У радіопередачі Т. Голуб (єпископ із ЧР) захищав і пропагував єретичну ексгортацію Amoris laetitia. Окрім інших, проти неї виступили і підписанти «Корекції». Ексгортація дефакто перекреслює об’єктивні Божі закони і запроваджує суб’єктивізм як норму. Це єретичний феномен, якого Церква не знала ще від початку свого заснування.

«Церква побудована на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос» (Еф 2,20). Церква не є жодним клубом голубоводів! «Церква – це стовп правди», а не голуб’ятник! (див. 1 Тим. 3,15).

Слово Патріарха Іллі про дякування – I частина: «за все дякуйте…»

Життєвим гаслом одного Божого чоловіка, який жив на переломі 19-го і 20-го століття, було: «Хай моє життя буде повсякчасною Божою прославою!». Цієї вдячності Богу повинні навчитися і ми. Маємо навчитися Йому дякувати не тільки, коли нам добре ведеться, але і в ситуаціях, які своїм розумом не розуміємо, які є для нас важкими і які нас пригнічують. Це практичне тренування посилить наше відношення до Бога і допоможе нам раз і назавжди позбутися страху.

Тому дякуймо Господу завжди і всюди, як це виражено у Св. Літургії – наприклад, під час анафори: «Достойно і праведно Тебе оспівувати, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися….», або анамнези: «Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо Господи», а також в антифоні – «Благослови, душе моя Господа, і все нутро моє Його святе Ім’я…».

Різдво Пресвятої Богородиці

21 вересня ми святкуємо празник Різдва Пресвятої Богородиці. Як діти святкують День народження своєї матері? Вони прийдуть до неї, подарують якийсь подарунок, принесуть квіти. Коли дають цей дар, то очікують, що мама їм також щось дасть – якийсь гостинець, цукерки чи солодощі. І вони радіють з цього.

Коли Ісус помирав на Голготі, то сказав до учня: «Ось Мати твоя!». Пресвята Діва є Матір’ю Ісуса Христа, але є і твоєю Матір’ю. На хресті, в останню годину свого життя, Він дав Її за Матір кожному з нас. І ми радіємо з того, святкуючи Різдво Ісусової і нашої Матері.

Коли Адам і Єва згрішили непослухом і прийшов перший гріх, то вся земля наче б покрилась темрявою, немов би демони захопили владу над землею. А люди – наче в пітьмі, немов у в’язниці, в концтаборі, але моляться і просять Бога про визволення. Скільки століть минуло, перш ніж наповнився час! А тепер приходить надія –  сам Бог прийде і спасе людей. А початок цієї надії в тому, що Бог дає для свого Сина Ісуса Христа Богородицю – ту, яка буде охоронена від первородного гріха, яка народиться від неплідної старенької Анни. Бог дає Її за матір для Свого Сина, а також за матір всім нам.

Слово Патріарха Іллі на празник Усікновення голови Івана Хрестителя

В неділю перед святом Усікновення голови Івана Хрестителя читається Євангеліє про виноградарів, які вбивали пророків, посланих Богом у виноградник, яким була старозавітня церква. Одних побили, інших вбили чи вигнали. Тому Ісус розказав цю притчу первосвященикам і фарисеям. Всі знали, що Він говорив про них. Ісус каже, що Він є той наріжний камінь, а хто Його відкине, на кінець сам себе засудить. Останнім пророком Старого Завіту, а також першим Нового, є Іван Хреститель. В Євангелії написано, як все відбулося. Іван Хреститель сказав Іродові: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!» (Мр. 6,18). Сказав йому одне речення, яким чітко вказав на його гріх. Цар Ізраїльський, який репрезентував не лише вибраний народ, але й виступав в Божому авторитеті, давав згіршення цілому народу тим, що взяв собі за дружину жінку свого брата. Всі люди знали про це і говорили, однак ніхто не сказав йому це у вічі. Але Іван сміливо йому це сказав: «Не годиться тобі мати жінку брата твого!». Якою була реакція? Євангеліє каже: «Ірод боявся Івана, знаючи, що він праведний і святий, і беріг його». Отож, він знав, ким є Іван. А далі: «Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче» (Мр. 6,20). Як бачимо, «дуже непокоївся», однак правдиво не каявся.

Оберіть мову

Пошук

Gallery

KONICA MINOLTA DIGITAL CAMERA for-you-jesus-ua voskreslyj-isus-vhodyt-cherez-osobystu-molytvu ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god

Календар

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30  

Слово життя

«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»

Рим. 3,25 (від 19.11 до 03.12.2017)