Що ти відповіш воскреслому Ісусу?

Якщо комусь зробите щось погане − несвідомо або, що гірше, свідомо − то між вами виникне велике напруження. Коли людина це усвідомить, бачить свою провину, і відчуває, що ближній від цього страждає, це його ранить. Згадую один приклад з Італії: Злодії − молоді хлопці − увірвалися до ювелірного магазину і при крадіжці вбили продавця. Потім їх спіймали і засудили на багато років ув’язнення. На їхньому суді була присутня жінка з маленькими дітьми. Це була вдова, жінка продавця, якого убили. Один з тих хлопців, дивлячись на неї і на дітей, усвідомив, яке зло вчинив і якого болю їм завдав. В ньому сильно пробудилася совість і він просив пробачення. А жінка сказала, що прощає йому…

Прощення − це дуже цінна і важлива річ. Прощення знову відкриває двері до серця і до дому тієї людини, яку ми зранили, скривдили.

Переживімо Пасхальне таїнство в новому серці

У цю Великодню неділю ми переживаємо радісну подію славного Христового воскресіння, яке стосується кожного з нас особисто. Ісус довів своє Божество, а одночасно переміг диявола і смерть.
Христове воскресіння є доказом Божої всемогутності. Божа всемогутність створила всесвіт і установила в ньому точний порядок. Бог створив і нашу Землю, умови для життя і саме життя. Вершиною живого творіння на землі є людина, яку Бог створив на Свій образ, коли вдихнув у земний порох безсмертного духа. Ним ми подібні до Бога. Бог не тільки створив нас, але також у своїй любові викупив нас з рабства первородного гріха і смерті. Ісус взяв на себе людську природу, помер на ганебному хресті, а на третій день славно воскрес із мертвих. Через Тайну Хрещення ми занурені до Пасхального таїнства Христової смерті та воскресіння. Вірою ми повинні черпати з цього джерела Божого життя і жити життям Христа в своєму смертному тілі. Ісус сказав: «Я з вами по всі дні вашого життя». Він є з нами, але потрібно, щоб і ми були з Ним. Тому треба оживляти віру молитвою і дрібними вчинками відданості Богу. Ми повинні вчитися з вірою за все Богу дякувати: як за добро, так і за хрести та страждання. Маємо до Нього звертатися і з проханням про допомогу, довіряючи Його всемогутності. Основне − шукати Його святу волю і реалізовувати її через послух віри. Це ті скарби, які збираємо собі в небі. Так ми вкорінюємося у єдності з Христом.

Що завдавало Ісусові в Гетсиманії найбільший біль?

Що завдавало Ісусові в Гетсиманії найбільший біль? Усвідомлення того, що багато людей відкинуть Його страждання, а тим самим і своє спасіння. Небесний Отець так полюбив нас, що віддав за нас Свого Сина, щоб ми мали вічне життя. Яким великим мусить бути Його біль, коли ми до того байдужі!

Якщо оглянемося назад на своє життя, то побачимо, скільки ми отримали ласк, як Господь Бог вів нас і оберігав. І також побачимо, скільки ран ми завдали Ісусові, попри всі наші старання, коли чинили різні дрібні зради. Скажімо Йому: «Господи, Ти помер за мене, і я не хочу, щоб це було для мене даремно. Ані Ти цього не хочеш, ані Небесний Отець. Приймаю Твою жертву за мене. Дай мені ласку остерігатися гріха! А коли нехотячи згрішу, поможи щиро каятися».

Я повинен каятися, і то щодня

Вірно йти за Ісусом означає починати знову і знову. Коли впадемо, треба вставати і йти далі – так, як Господь Ісус на хресній дорозі. Встати і знову боротися. Що це конкретно означає? Це означає, що коли дозволимо себе обманути брехнею цього світу або брехнею, яка запрограмована в нас, в нашій «старій людині», ми повинні встати і поглянути правді у вічі, навіть якщо це болить, а тоді сказати: «Я згрішив! Господи, я зробив свавілля, не послухав Тебе. Прости мені!». Це основа. Немає сенсу гратися в хованки і переконувати себе в чомусь… Правда є така: я згрішив, дозволив себе обманути. Тож чому буду це приховувати?! Я повинен каятися, і то щодня.

«Шукайте найперше Царства Божого, а все інше вам додасться» (Мт. 6,33). Все інше, що потребуємо, нам додасться! Господь Бог про нас подбає! Але мусимо спершу шукати Божого Царства. Це вимагає зусиль, намагань, бо «стара людина» охоча робити все можливе, тільки не шукати Божого Царства. Але коли зречемося себе і поставимо Ісуса та Його Царство на перше місце, Він дасть нам силу і ласки на кожен день.

Погляд на розп’ятого Ісуса

Коли дивимося на образ розп’ятого Ісуса, можемо собі усвідомити: не хочу, щоб Ісусові терпіння були для мене даремними. Він терпів за мене, за мої гріхи. Так, я є найбільший грішник під сонцем. Можливо, я не вчинив великих гріхів, але знаю, що в мені є зло, отрута первородного гріха, як і в будь-якій іншій людині. Якщо б я жив в інший час, наприклад, 50 років раніше, і опинився б, наприклад, в концтаборі, хто знає, як би я вистояв під тиском обставин. Як би поводився, коли б мені наказали там шпигувати за іншими в’язнями? Чи зі страху не скоїв би якогось злочину? Якщо б хотів вистояти, то мусів би героїчно встати і сказати: «Цього робити не буду!». Навіть якщо б гестапо мене вбило. Адже коли людина хоче врятувати своє життя, часто скоює злочини. Так діє інстинкт самозбереження в кожному з нас. Тоді я мусів би зібрати всю відвагу, опертися і сказати: «Досить! Навіть ціною втратити життя не буду грішити, не вчиню вбивство!».
Ця радикальність у засадах починається з вірності Ісусу в дрібницях. Найперше мусимо навчитися зрікатися гріха в малому. Наприклад: «Не буду займатися нечистою думкою, якоюсь формою самолюбства, ненависті чи злобною помстою! Ні! Я не буду!». Коли відкину цю думку і також відділюся від духа, який є за нею, тоді виграю.

Шема, Ізраїль, люби Бога

Боже слово каже: «Любитимеш Господа, Бога твого…» (Мт. 5,34).

Як конкретно можемо виявити Богу свою любов? Коли боремося з грішними думками і зрікаємося своєї волі, свого погляду, своїх почуттів чи бажань навіть у дрібних повсякденних справах.

Ісус каже: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого і візьме хрест свій …» (Мк. 8,34). Це перший крок − зректися, а другий − взяти хрест. Це означає в покорі приймати дану ситуацію, усвідомлювати, що ношу в собі «стару людину», тобто отруту, яка через гріх ввійшла в нашу природу. Людина не хоче цього бачити, бо без погляду віри на Христа і на Його хрест це веде до депресії. Але треба признати: «Це мій хрест. Так, мушу нести цю „стару людину” аж до смерті, як хрест, але тепер знову від неї внутрішньо відділяюся».

Чи ти готовий?

Центром кожного дня є молитва. На початку потрібно відректися свого лінивства, невіри і всіх розсіянь, та усвідомити основні правди Євангелія. Перший крок − це досконалий жаль над своїми гріхами. Знову усвідомимо собі смерть, Божий суд і вічність. Ісус сказав: «Чувайте, бо не знаєте ні дня, ні години!» (Мт. 25,13). Чи ти готовий? А якщо б Господь сьогодні покликав тебе у вічність? Справжня мудрість рахується зі смертю. Де є люди, могили яких бачимо на цвинтарі? Час випробувань для них вже закінчився. Ні на хвилину, ні на секунду вони не можуть повернутися назад. Тому завжди маємо бути готові.

Суть посту: визнати перед собою і перед Богом свій гріх

Основне відношення щодо Бога полягає в тому, що людина усвідомлює свій гріх, провину. І у Старому Завіті покаяння було пов’язане з постом, з жертвами, коли люди приносили ягнят за гріхи або давали в жертву те, що було для них дороге. Як жертва за гріх проливалася кров тварин. Люди спалювали ці жертви як цілопалення для Господа. Отож людина усвідомлювала основну реальність гріха.

Але сьогодні, завдяки сучасній психології та атеїзму, термін «гріх» був усунений, і так ми опинилися в ситуації, де вже збираємо тільки жалюгідні плоди. Бо гріх − це реальність. Боже ставлення до гріха таке: «Відплата за гріх − смерть» (Рим. 6,23). Єдиний спосіб, як позбутися гріха, − це покаяння і прийняття відкупительної жертви Ісуса за нас.

Молитовна спільнота

Сьогодні без здорової спільноти, де є здоровий дух, християни не вистоять. Треба почати будувати спільноту і молитися, святкувати неділю – навчитися її святкувати. У нас є такий досвід: коли спочатку почнемо вирішувати проблеми і говорити про них, нічого не вирішиться. Тому спершу ми повинні почати молитися. Згодом хвильку можемо говорити, але потім знову треба молитися наступну годину. Аж на молитві нам раптом відкриваються конкретні проблеми. Зустріч без молитви не дає людині сили вистояти під тиском світу. Ця зустріч нічим не відрізнялася б від зустрічі чоловіків в барі. Якою потрібною є молитва! Основою спільноти є молитва. Без неї нічого не діє. Коли молимося, Бог завжди дає одному або двом світло.

Програма духовного росту міститься у Святому Письмі

Навернення є тільки половинчасте, якщо людина не хоче прийняти Божий погляд на окультизм, і якщо не хоче з живою вірою, в послусі, прийняти основні принципи Євангелія в боротьбі проти «старої людини», а головний з них – «зречись себе» (Мт. 16,24). Без цього навернення не є повним, і в критичний момент така душа зрадить Христа і Його Євангеліє.

Що означає бути убогим духом?

Перше блаженство звучить: «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 5,1-2). Що означає бути убогим духом? В нашій душі є велике багатство різних залежностей: від людей, речей, від своїх думок, почуттів, поглядів, своїх планів… Це багатство перешкоджає нам, щоб на перше місце у своєму житті ми поставили Ісуса Христа, щоб могли ходити в Божій присутності і щоб в нас горів вогонь любові до Бога. Тоді ми вже не йдемо прямою дорогою за Ісусом, але стаємо рабами брехні. Отож, душевне багатство є великою небезпекою.

Що можемо навчитися від царя Давида?

В Біблії є декілька прикладів відданості Богу, наприклад Авраам, Йов, Давид…

Бог називає Давида «муж згідно Мого серця». Біблія описує багато життєвих ситуацій, в яких він опинявся. Як був переслідуваний царем Саулом, або як допитувався Господа, коли ішов на війну… Але там описані і його свавілля, коли намагався просунути свою волю.

Коли він вчинив гріх з Ветсавією, за це прийшла кара. Дитина, народжена з гріха, захворіла і вмирала. Давид лежав на землі і постив. Коли дитина померла, «Давид встав із землі, помився, намастився, перемінив на собі одіж, пішов до Господнього дому та й поклонився. Потім прийшов додому й велів дати собі страву, і їв.» (2Сам. 12,20). Його слуги були здивовані такою поведінкою. Але він сказав їм: «Я зробив те, що міг». А тоді додав: «Тепер, коли дитина померла, чому б мені постити? Хіба я можу її повернути назад? Я піду до неї, а вона вже не повернеться до мене» (вірш 23). Таке було його покаяння: він признав гріх, каявся, а потім прийняв Боже рішення. Був чесний перед Богом.

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-pure-love-of-god ua-our-mission-on-earth-is-to-serve ua-remain-faithful-to-jesus-and-his-word ua-do-you-have-problems-go-to-jesus xreshennja-na-pokajannja-pryjnjaly ua-whom-are-you-seeking

Календар

Листопад 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
  1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30  

Слово життя

«Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі»

Рим. 6,11 (від 04.11 до 18.11.2018)