Покора – це правда, самокритика

Покора – це правда, покора – це самокритика. Бути покірним –  це усвідомлювати реальність своєї слабкості, т.зв. «ахіллесову п’яту», яку маю пильнувати. Там мушу поставити сторожу, бо ворог нападає підступом і я не можу дозволити поневолити себе. Зрештою, ворог навіть не мусить прикладати багато зусиль для нападу. Йому досить зранити це місце. Він рахується з людською глупотою, слабкістю (у когось – це страх, в іншого – амбіції), і слідкує, де на яку людину може напасти.

Коли ворог нападає, треба засурмити до бою

Є ще й інші слабкості та злі звички. Хтось має, наприклад, схильність до гніву, інший – до наркотиків (як це сьогодні відбувається з молоддю ще в школі). Після того, як людина навернеться, мусить знати, що коли прийде якась криза або період духовної пустелі, сухості, диявол почне нападати, щоб людина повернулася туди, де була раніше. Якщо людина не має проводу, постійного молитовного режиму, підбадьорення, то стає недбалою і в духовному житті, а саме тут нападає диявол. Тому треба, щоб людина вже мала вибудувану захисну систему, рахувалась з цим. В той момент, коли прийде атака, мусить пустити сигнал надзвичайної тривоги – негайно розбудити ревність і оголосити війну. Коли ворог нападе, треба засурмити до бою. Не спати! Прокинутись! Тут йде боротьба!

Радійте, бо Господь близько!

Навіть якби нас обмовляли, переслідували, і якщо б ми не мали умов для життя, ми повинні радіти. Найбільша нагорода – це коли можемо терпіти не тільки за свої дурниці і гріхи, але і заради Христа. Боже слово: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся, бо Господь близько» (Фил. 4,4). Він дійсно близько, особливо, коли людина розп’ята разом з Христом. І навіть коли прийдуть випробування, і навіть якщо б ворог їх зінтенсивнював, не дозвольмо себе відвернути від Божої волі. Не можемо робити нічого більшого, ніж виконувати Його святу волю! Нехай Мати Божа навчає нас цього і міцно захищає. Будьмо Її дітьми, Вона наступає ворогу на голову!

Щодня ми повинні боротися за Божу любов

Іноді ми завалені течією всіляких праць і обов’язків. З цим, звичайно ж, пов’язана певна заклопотаність, а іноді й нервовість. Це для нас хрест. Але і в цих ситуаціях треба знайти спосіб, як їх використати. Необхідно намагатися все, що приходить, переживати в співрозп’ятті і терпеливо, ще інтенсивніше особисто пережити цей час в єдності з розіп’ятим Ісусом. Так Бог дає нам можливість вмирати для свого «я» і приносити з вірою малі жертви. Дійсно, найважливішим є жити з віри! Господь хоче від нас, щоб наслідуючи Його, ми були свідоцтвом цьому світу про відданість Йому – нашому Господу і Спасителю. Тому необхідно, щоб це було цілковито – коли ми  разом з Ісусом, любимо Його всім серцем, всією душею і всією силою. Це Божа норма, а одночасно перша і найбільша Заповідь. Вона дана нам як дзеркало, в яке можемо заглядати не раз на день, а кілька разів на день. Власне це пов’язано з співрозп’яттям і з співумиранням з Христом в різних ситуаціях дня, але головне – в молитві.

Щодня маємо ходити у Святому Дусі

Ми повинні не тільки прийняти Святого Духа, але маємо в Ньому ходити. І то щодня! Що означає ходити у Святому Дусі? Це означає перебувати в Божому світлі, входити до нього! А також дивитися на своє життя з перспективи смерті і вічності! З перспективи Ісусового слова маємо дивитися на перебіг подій у своєму житті, усвідомлюючи, що все знімають небесні камери.

Програма духовного росту міститься у Святому Письмі

Навернення є тільки половинчасте, якщо людина не хоче прийняти Божий погляд на окультизм, і якщо не хоче з живою вірою, в послусі, прийняти основні принципи Євангелія в боротьбі проти «старої людини», а головний з них – «зречись себе» (Мт. 16,24). Без цього навернення не є повним, і в критичний момент така душа зрадить Христа і Його Євангеліє.

Що означає бути убогим духом?

Перше блаженство звучить: «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 5,1-2). Що означає бути убогим духом? В нашій душі є велике багатство різних залежностей: від людей, речей, від своїх думок, почуттів, поглядів, своїх планів… Це багатство перешкоджає нам, щоб на перше місце у своєму житті ми поставили Ісуса Христа, щоб могли ходити в Божій присутності і щоб в нас горів вогонь любові до Бога. Тоді ми вже не йдемо прямою дорогою за Ісусом, але стаємо рабами брехні. Отож, душевне багатство є великою небезпекою.

«Гріх є в тому, що не вірують в Мене …»

На Тайній Вечері Ісус сказав: «Коли Я не відійду, Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, пришлю Його вам. І коли Він прийде, то переконає світ у грісі, у справедливості та в засуді: щодо гріха – бо не вірують в Мене…» (Ів. 16,7-9).

Отож Святий Дух прийде, щоб вказати нам на наш гріх! А що таке гріх? Господь Ісус каже: «Гріх в тому, що не вірять у Мене …». Отже, Невіра!

Оберіть мову

Пошук

Gallery

for-you-jesus-ua voskreslyj-isus-vhodyt-cherez-osobystu-molytvu ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god SAMSUNG

Календар

Вересень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Сер    
  1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Слово життя

«Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього.»

Іс. 53,5-6 (від 24.09 до 08.10.2017)