«До джерел»

Гасло «до джерел» має заохотити нас до того, щоб ми йшли до джерела – до суті хрещення, і там усвідомлювати, що через хрещення ми були занурені до Христової смерті. Цю смерть маємо щодня переживати, як каже ап. Павло: «Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. Нас бо увесь час живими віддають на смерть за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. І так смерть діє в нас, а життя у вас» (2 Кор 4,10-12). Як маємо переживати цю правду у щоденному житті? Так, що будемо вмирати для себе, для свого егоїзму, своїх примх…

Маємо прагнути справжньої свободи

Під час особистої молитви треба правдиво усвідомлювати біль Церкви, біль і безсилля з того, що нас зв’язує «стара людина» зі своєю системою. Маємо прагнути визволення від духа світу, від «старої людини» – того брехуна, який є в єдності з духом обману і брехні. З молитвою обов’язково мусить бути поєднана правдивість, самозречення і постійне упокорення. Це необхідно і природньо також у повсякденному житті – це повинні мати не тільки святі душі, але хоча б до певної міри і літеплі християни, і навіть невіруючі.

Молитва повинна бути місцем цілопальної любові до Бога

Господь Ісус хоче від нас, щоб ми все більше і більше були залежними від Нього , щоб Його любили та для Нього жертвувалися, і в найменших буденних дрібницях. Незначні щоденні терпіння, навіть в дрібницях, мають велику вартість. Вони допомагають нам виходити зі свого егоїзму і задивлення на себе. А цьому мають допомогти і помилки, і погані звички наших ближніх, які маємо приймати з вірою і використати їх як паливо для вогню любові до Ісуса. Хто любить – терпить. Можливо, аж у вічності зможемо любити і вже не терпіти. Але поки ми є на цьому світі, в часі випробування, такою є реальність. Молитва має бути місцем цілопальної любові до Бога. Маємо молитися терпіннями, турботами, страхами, побоюваннями.

Не можемо гратись в хованки

Людина, яка правдиво молиться і стає перед  Господом, не може гратись в хованки тим, що буде замасковувати свою «стару людину», а також не може замасковувати різні духовні пута, які руйнують інших. Все залежить від того, чи людина має живу віру. Якщо її не має, то замість неї прийме якийсь замінник, котрий підсуне «стара людина», яка імітує духовність, але фальшиву: дуже охоче закличе будь-якого духа, якому згодом людина відкриється. Тоді цей дух втілиться, візьме владу в свої руки і поневолить людину. «Стара людина» ненавидить тільки одне – Святого Духа, Духа правди і любові! Тому так необхідно давати в своєму нутрі – в своєму серці – місце для Ісуса. А тому ми повинні прагнути упокорення, вмирання своєму «добру», своїй волі, відчуттям і своїй правді, тобто втрачати  це задля Ісуса. Маємо бути разом з ним безсильні, співрозп’яті.

Ми повинні жити на повно – любити Ісуса

Життя дійсно коротке, дуже коротке, а тому треба жити на повно – любити Ісуса! Але це все тільки побожна фраза, якщо людина не має простору для правдивої молитви, де може любити тільки Його. А потім потрібно поширювати це, тобто пробувати жити цією любов’ю у відносинах з нашими ближніми. Адже кожен має свого «спеціаліста» – «стару людину», а вони взаємно ненавидяться, ревнують, а саме це найкращий «операційний стіл» і найкращий «операційний ніж» для нашого очищення. Тому необхідна спільнота: вона найкраще допомагає нам скинути з себе «стару людину», бо інакше вона з нами так зрощена, що навіть не усвідомлюємо її механізмів – настільки ми з нею є за одно.

Треба відкривати думки в корені

В житті віри треба іти до кореня, а він полягає в дрібницях, в малих жертвах і малих самозреченнях, які змушують людину постійно чувати – не в напруженні, але щоб вчилась розрізняти думки. Ми повинні боротися з негативними думками, а особливо в молитві намагатися залишатися в Божій присутності, в сухій вірі, без почуттів і розуму. Стояти на Божому слові!Найбільша проблема – це не боротьба з силами темряви, але з нашою «старою людиною», яка їм відкривається, а потім нас обманює.

Дуже важливо контролювати свої думки. Це і є суть духовного переродження. Треба відкривати думки в корені і ставити їх до Божого світла.

Маємо насправді цілковито належати Ісусу

Маємо насправді цілковито належати Ісусу, бо Він пролив за нас Свою кров на Голготі. Задля нас Він прийшов на цю землю. Ми повинні вмирати для себе задля Ісуса. Приклад: Коли бачимо хиби своїх ближніх, маємо перемінювати їх у свій хрест, який з вірою і відданістю щодня маємо брати на себе і через нього щодня вмирати собі і своїй волі. Мета полягає не в тому, щоб ближні позбулися своїх хиб, але щоб ми в дрібницях вмирали для себе – з великою вірою і любов’ю до Ісуса. Він нас бачить, Він має з нами Свій план, наше життя заплановане вже від вічності.

Що єдине має вічну вартість? Служити Ісусу!

Треба взаємно підбадьорюватися, знову і знову усвідомлювати марноту і обман світу, та пам’ятати: єдине, що має вічну вартість – це служити Ісусові. Цього одного маємо прагнути – цілковито служити Господу, змагатися за Його честь і славу та спасіння душі.

Наша мета полягає в тому, щоб по-справжньому любити Бога всім серцем, всією душею і всією силою! Життя живемо тільки один раз і не знаємо, коли Бог покличе нас у вічність. Життя не вимірюється тривалістю, але тим, як ми його пережили. Краще жити у святості 24 роки, як свята Тереза від Дитятка Ісуса, ніж жити довге життя в байдужості.

Оберіть мову

Пошук

Gallery

KONICA MINOLTA DIGITAL CAMERA for-you-jesus-ua voskreslyj-isus-vhodyt-cherez-osobystu-molytvu ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god

Календар

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30  

Слово життя

«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»

Рим. 3,25 (від 19.11 до 03.12.2017)