Господь дає мир тим, які вміють з серця прощати іншим

Господь дає мир тим, які в покорі і правді вміють з серця прощати іншим. Коли людина усвідомить свій гріх, гріхи і провини щодо інших (як їх осуджує, критикує, обмовляє і т.д.), то потім також здатна усвідомити: «Я собі це заслуговую, це мені належить, Господи, дякую Тобі».

Гордість тільки спекулює, як захиститися і вести діалог проти ближніх: чи це заздрість, чи кручення навколо себе, чи критика і осуджування ближніх. Так, ми повинні крутитися навколо себе і навколо інших, але правильним способом – так, що себе будемо засуджувати. Але увага (!) – в Божому світлі, це не сміє вести нас до депресії. Бо коли Святий Дух освідчує, то вказує на конкретний гріх і це пов’язано з покаянням – що Бог любить мене, що прощає мені мій гріх. А саме прийняття прощення і справжній мир залежить від того, чи я є в правді, чи вмію упокоритися, однак правильним способом – не крутитися навколо себе, але конкретно визнати гріх і віддати його Господу.

Прости нам провини наші, як і ми прощаємо…

Коли я не прощу, то і мені не може бути прощено. Але стоп! Коли я  усвідомлю мої провини щодо ближніх: що за них не молюся, що байдужий до їхнього спасіння, що не даю їм добрий приклад, що говорю порожні або гнівливі слова і т.д., тоді я мав би в дусі (на молитві), а інколи і реально просити у своїх ближніх прощення. Я відчуваю себе винним перед ближнім, а коли усвідомлю, що він також мене скривдив, то це для мене є наче тріумф, що і я маю шанс: щось за щось!!! Отож, коли я можу простити, то маю заслуги, і якийсь певний тріумф щодо ближнього, а тоді можу правдиво молитися прохання з «Отче наш»: «Прости нам наші провини, як і ми прощаємо винуватцям нашим…». Прости нам: мені і тому, хто мене образив. А я тепер прощаю йому, а також наче б прощаю і за нього – те, чим його хтось зранив. А таку правдиву просьбу з «Отче наш» Господь чує.

Якщо я правдиво пробачу і упокорюся, то Господь дає мені великий мир. Прощення, певність і мир залежать від моєї віри, яка пов’язана з покорою.

Чи я в Христі, чи в собі – в Адамі, в старій людині?

Важливо, де я є: чи я в Христі, чи в собі – в Адамі, в старій людині? Якщо я в собі, то є лише питанням, скільки зла зробить стара людина. Вона захищається, інспірована не Святим Духом, але  іншими духами, з якими товаришує, а з деякими і має єдність. Потім у фальшивому світлі та сугестивній правді ми осуджуємо інших, жаліємо себе і опиняємось в пастках різних «ангелів світла». Треба змагатися за одне – за єдність з Христом, щоб коли прийдуть різні думки, ми зразу конкретно упокорились, віддали Господу гріх, всім простили, всіх благословили, а потім конкретно тій або тим особам, які нас останнім часом найбільше образили. Тоді зможемо правдиво промовляти прохання з молитви «Отче наш»: «Прости нам наші провини, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Ніщо не є випадковістю

Ніщо не є випадковістю. Все, що приходить, треба приймати з вірою, і так все глибше, правдивіше і конкретніше віддавати Ісусу всі проблеми. Він піклується про нас. Він керує нашим життям. Ми належимо Йому. Він має на нас право, але це не означає, що ми будемо захищені від терпінь і випробувань. І Ісус страждав, як ніхто з нас, хоча Він був без гріха. Але те, що Він терпів, було за нас, за наші гріхи. Тому головне – бути в кожному випробуванні з Христом, не бути самому.

Щоб любити ближнього, я повинен залишатися в Христі та Його слові

Диявол часто діє через смуток так, що розіб’є взаємні відносини в сім’ї та спільноті! Хтось, навіть не бажаючи цього, заглибиться в якусь проблему чи почне мріяти і не усвідомлює, що ми говоримо більше обличчям, ніж словами (тому і люди при розмові дивляться в обличчя, щоб пізнати і відчути, що саме думає ця людина). Але ми говоримо обличчям і тоді, коли уста мовчать. Наша думка, за якою є  певний дух, проявиться на нашому обличчі, в очах. Тому вже з любові до ближнього я маю залишатися в Христі і Його слові, сповнятися ним. Приклад: Прийде якась чуттєва негативна думка проти ближнього, яка веде до себежалю чи неприязні щодо нього. Що робити? Відразу протилежне. Зразу взяти Боже слово, як меч проти того духа, який є за цією думкою. Отож:

1. Упокоритися і покаятися, що я взагалі судив ближнього (навіть якщо тільки в думках). Боже слово каже: «Суд належить Богу» (Втор. 1,17); «Хто ти такий, що осуджуєш ближнього?» (Як.4,12).

Все, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм

Одне з ключових речень Євангелія: «Все, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм». Це можемо реалізувати аж до смерті. В цьому є весь закон і пророки (пор. Мт. 7,12). Можу конкретно написати собі, що не хочу, щоб мені робили. Тоді задумаюся, чи саме це я не роблю іншим, хоча і в делікатній формі.  Як це все просто і актуально для нашого буденного життя! Просто треба почати це бачити і реалізувати, а потім живе Євангеліє почне діяти, приносячи благословення.

Конкретна абетка Євангелія

Ми часто були обманені різними поглядами на Св. Письмо! Ми забули жити Божим словом, яке є дороговказом для нашого життя. Отож, треба помалу і серйозно почати вивчати конкретну абетку. Наприклад, Ісус каже: «Якщо твій брат має щось проти тебе, то йди і примирися зі своїм братом». Отож, коли настане напруження, маю застосувати цей принцип. Наприклад, брат скаже слово в гніві, несправедливо насварить, а потім усвідомить, що не мав цього робити,  і тепер з цього сумний, не знає, що робити, як вибачитися. А тим часом напруження зростає. Кажуть, що «Мовчання – золото», але в цьому випадку мовчання є пеклом, яке настає між двома людьми і також переходить на інших: насуплені обличчя, і в обох на повно працює себежаль. Диявол і стара людина знаходить тисячу аргументів проти, бачить вчинок ближнього, як найбільший злочин. Що робити?

Дорога святості – дорога очищення

Дорога святості – це дорога очищення. Ми повинні бути поступово оздоровлюванні Ісусом від різноманітних зранень і шкідливих звичок. Це стосується переважно нашої душі. Терпіння більше є душевним, ніж тілесним, але ці різні терпіння ведуть до звільнення та зцілення. Коли ми пізнаємо правду про себе, про ближнього і про світ, це завдає нам терпіння. Це дуже просто, а водночас приховано. По суті, йдеться про те, щоб почати в повноті жити Євангелієм. Почати жити Першою і найбільшою заповіддю – любити Бога понад усе і ближнього, як самого себе. Всі інші заповіді і поради ведуть до цієї вершини.

Слово «любов»,  «любити» є протилежністю до егоїзму і ненависті. Бога ми любимо так, що намагаємося пізнавати Його заповіді та дотримуватися їх.

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-i-love-you-jesus ua-tym-jaki-jogo-pryjnjaly ua-dear-child-jesus-i-am-your-little-sheep ua-call-come-little-jesus ua-the-world-needs-jesus ua-every-day-we-have-a-chance-to-do-something-for-jesus

Календар

Лютий 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Січ    
  1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28  

Слово життя

«Одне лиш хочу від вас знати: Чи ви прийняли Духа завдяки ділам закону, чи тому, що повірили проповіді? Невже бо ви такі безглузді? Почавши Духом, завершуєте тепер тілом?»

Гал. 3,2-3 (від 11.02 до 25.02.2018)