Засівай у вірі

Час, який проживеш на тому місці, де ти є, призначений Богом і вже ніколи не повернеться. Що посієш у вірі, те колись будеш збирати – ти сам та інші. Засівай у вірі, навіть якщо не будеш бачити ніяких результатів. Засівай щодня тим, що будеш приймати ті  ситуації, які приходять, але не дозволь, щоб вони тебе пригнітили чи забрали всю твою увагу, але приймай їх з вірою, в єдності з Ісусом – вчися перебувати в Ньому!

Ми повинні робити вчинки для вічності

Ми повинні робити вчинки для вічності, робити їх разом з Ісусом. Бути з Ним – це має вартість для вічності, інакше все даремно. Людина хоче бачити ефект, результат, хоче похвали. А часто немає жодної похвали, тільки биття, переслідування, ніякого ефекту – здається, що це лише витрачена енергія, втрачений час. Можеш сказати: «Добре, це так, але я, Господи, діяв у вірі». І тоді це має вартість  для вічності, а плоди побачимо згодом. Найбільша криза християн сьогодні полягає в тому, що коли вони не навчені як правильно спрацьовувати ту чи іншу ситуацію, то потім втікають з поля бою, все покидають і відпадають, бо не навчилися таїнства хреста: дякувати Богові і робити кроки віри. Ніхто їх цього не навчив. Священики говорили їм тільки фрази про любов.

Бог має на нас право

Ісус має на нас певне право. Ми вже не належимо собі. Чому? По-перше, Бог створив нас, дав нам існування, створив нас на Свій образ. Він дійсно є нашим Отцем. Наш дух стремить до Нього, як каже св. Августин: «Ти створив нас для себе, о Боже, і неспокійне наше серце, поки не спочине в Тобі». Це глибока правда. Вже мала дитина іноді має екзистенціальний смуток, не вміє виразити це, але бачить марність всього. Ніщо створене не задовольнить нас. Ніщо. Ні багатство, ні кар’єра, ні якесь задоволення. В нашій душі є голод за Богом. Бог не тільки створив нас, але має на нас право також тому, що віддав за нас Свого Сина. Ісус пролив за нас Свою кров. Він дорого заплатив за нас – не золотом чи сріблом, але Своєю кров’ю, і це все з любові до нас.

Якщо не перебуваємо в Христі, не можемо приносити плодів

«У мені перебувайте – а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів. 15,4-5)

Якщо ми не залишаємося в Христі, то не можемо приносити плодів. Ісус каже: «Без Мене не можете робити нічого». Одне можемо робити – грішити. Це в нас запрограмовано. Але справжнє добро ми не здатні робити –  можливо, хіба мниме добро, яке, однак, пройняте пихою і несе плоди смерті.

Де знайти силу і відвагу?

Ісус декілька разів каже апостолам «Не бійтеся!». І в Св. Письмі на багатьох місцях сказано: «Не бійтеся!». Коли на нас прийде страх, треба поглянути правді у вічі. А де маємо взяти для того силу і відвагу? На молитві. В Божій присутності. Коли молимося, маємо говорити не самі із собою. Така молитва не дасть нам сили. Але ми повинні передусім усвідомити: Де є Ісус? Він є тут  і чекає тебе. Чекає, щоб ти нав’язав з Ним контакт, віддав Йому свій гріх і свої проблеми. Ці дві речі: спершу свій гріх, а потім свої проблеми. Але ми цього не робимо. Це дуже проста річ, але треба це не тільки знати, але й реалізувати. Реалізувати!

В боротьбі не вистоїмо самі

Йдеться про велику і серйозну боротьбу за спасіння душ. У цьому бої потребуємо живої молитви, бо самі в ньому не вистоїмо. Боже слово говорить нам, що ми повинні робити: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться у вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!» (Ів. 15,7) Треба виконати ці дві умови. Слово «перебувати» пов’язане з витривалістю. Не достатньо  зробити щось один раз. Тут йдеться про певну сталість, закоріненість, що є протилежністю до мінливості, одноразовості. Перебувати в Христі не так просто, коли тисячі марнот нас від Нього відводять! А як перебувати в Його слові? Треба випросити Його слово і перебувати в ньому там, де ми є. Це може бути, наприклад, гасло: «Тільки Ісус!».

Як любити Ісуса у повсякденному житті

«Хто любить Мене, той заповіді Мої береже…
І Ми прийдемо до нього і закладемо в ньому житло» (Ів. 14, 21-23)

Людина думає, що коли прийде духовна сухість та буденність, тоді не любить Ісуса, бо цього не відчуває. Але Він каже: «Той Мене любить, хто заповіді Мої береже». Звичайно, ми не в змозі виконувати їх без Божої  допомоги, але і в тій тупості людина може питатися: «Господи, що б Ти робив на моєму місці? Що я можу зробити для Тебе в повсякденному житті?». А тоді і навіть найменшу  дрібницю зробити у вірі, і цим любити Ісуса. Часто достатньо відкинути смуток чи критичну думку і прийняти Божий погляд зі Святого Письма. Це вже є проявом виконання Божої заповіді. І навіть те, що людина протягом дня часто усвідомлює: «Бог мене бачить!»

Програма нового серця

У різних пробах ми повинні знову казати Господу своє «Так». Це  дійсно програма нового серця, яким є Діва Марія. Її «fiat» (хай станеться мені по слову Твоєму) і Її «magnificat» (за все дякує) – це програма справжнього наслідування!

Бог шукає абсолютну чистоту, цілковиту відданість Йому. Він дав нам Свою Матір. Ми постійно маємо звертати на Неї свій погляд, постійно намагатися бути Її дітьми, які мають основні риси Її характеру: покору і послух Богу.

Оберіть мову

Пошук

Gallery

KONICA MINOLTA DIGITAL CAMERA for-you-jesus-ua voskreslyj-isus-vhodyt-cherez-osobystu-molytvu ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god

Календар

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30  

Слово життя

«Якого видав Бог як жертву примирення, в Його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх»

Рим. 3,25 (від 19.11 до 03.12.2017)