Чи я в Христі, чи в собі – в Адамі, в старій людині?

Важливо, де я є: чи я в Христі, чи в собі – в Адамі, в старій людині? Якщо я в собі, то є лише питанням, скільки зла зробить стара людина. Вона захищається, інспірована не Святим Духом, але  іншими духами, з якими товаришує, а з деякими і має єдність. Потім у фальшивому світлі та сугестивній правді ми осуджуємо інших, жаліємо себе і опиняємось в пастках різних «ангелів світла». Треба змагатися за одне – за єдність з Христом, щоб коли прийдуть різні думки, ми зразу конкретно упокорились, віддали Господу гріх, всім простили, всіх благословили, а потім конкретно тій або тим особам, які нас останнім часом найбільше образили. Тоді зможемо правдиво промовляти прохання з молитви «Отче наш»: «Прости нам наші провини, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Ніщо не є випадковістю

Ніщо не є випадковістю. Все, що приходить, треба приймати з вірою, і так все глибше, правдивіше і конкретніше віддавати Ісусу всі проблеми. Він піклується про нас. Він керує нашим життям. Ми належимо Йому. Він має на нас право, але це не означає, що ми будемо захищені від терпінь і випробувань. І Ісус страждав, як ніхто з нас, хоча Він був без гріха. Але те, що Він терпів, було за нас, за наші гріхи. Тому головне – бути в кожному випробуванні з Христом, не бути самому.

Щоб любити ближнього, я повинен залишатися в Христі та Його слові

Диявол часто діє через смуток так, що розіб’є взаємні відносини в сім’ї та спільноті! Хтось, навіть не бажаючи цього, заглибиться в якусь проблему чи почне мріяти і не усвідомлює, що ми говоримо більше обличчям, ніж словами (тому і люди при розмові дивляться в обличчя, щоб пізнати і відчути, що саме думає ця людина). Але ми говоримо обличчям і тоді, коли уста мовчать. Наша думка, за якою є  певний дух, проявиться на нашому обличчі, в очах. Тому вже з любові до ближнього я маю залишатися в Христі і Його слові, сповнятися ним. Приклад: Прийде якась чуттєва негативна думка проти ближнього, яка веде до себежалю чи неприязні щодо нього. Що робити? Відразу протилежне. Зразу взяти Боже слово, як меч проти того духа, який є за цією думкою. Отож:

1. Упокоритися і покаятися, що я взагалі судив ближнього (навіть якщо тільки в думках). Боже слово каже: «Суд належить Богу» (Втор. 1,17); «Хто ти такий, що осуджуєш ближнього?» (Як.4,12).

Все, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм

Одне з ключових речень Євангелія: «Все, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм». Це можемо реалізувати аж до смерті. В цьому є весь закон і пророки (пор. Мт. 7,12). Можу конкретно написати собі, що не хочу, щоб мені робили. Тоді задумаюся, чи саме це я не роблю іншим, хоча і в делікатній формі.  Як це все просто і актуально для нашого буденного життя! Просто треба почати це бачити і реалізувати, а потім живе Євангеліє почне діяти, приносячи благословення.

Конкретна абетка Євангелія

Ми часто були обманені різними поглядами на Св. Письмо! Ми забули жити Божим словом, яке є дороговказом для нашого життя. Отож, треба помалу і серйозно почати вивчати конкретну абетку. Наприклад, Ісус каже: «Якщо твій брат має щось проти тебе, то йди і примирися зі своїм братом». Отож, коли настане напруження, маю застосувати цей принцип. Наприклад, брат скаже слово в гніві, несправедливо насварить, а потім усвідомить, що не мав цього робити,  і тепер з цього сумний, не знає, що робити, як вибачитися. А тим часом напруження зростає. Кажуть, що «Мовчання – золото», але в цьому випадку мовчання є пеклом, яке настає між двома людьми і також переходить на інших: насуплені обличчя, і в обох на повно працює себежаль. Диявол і стара людина знаходить тисячу аргументів проти, бачить вчинок ближнього, як найбільший злочин. Що робити?

Дорога святості – дорога очищення

Дорога святості – це дорога очищення. Ми повинні бути поступово оздоровлюванні Ісусом від різноманітних зранень і шкідливих звичок. Це стосується переважно нашої душі. Терпіння більше є душевним, ніж тілесним, але ці різні терпіння ведуть до звільнення та зцілення. Коли ми пізнаємо правду про себе, про ближнього і про світ, це завдає нам терпіння. Це дуже просто, а водночас приховано. По суті, йдеться про те, щоб почати в повноті жити Євангелієм. Почати жити Першою і найбільшою заповіддю – любити Бога понад усе і ближнього, як самого себе. Всі інші заповіді і поради ведуть до цієї вершини.

Слово «любов»,  «любити» є протилежністю до егоїзму і ненависті. Бога ми любимо так, що намагаємося пізнавати Його заповіді та дотримуватися їх.

Самоупокорення і малі жертви

Перша форма любові – це постійне самоупокорення. Але людина не мусить шукати чогось штучного. Йдеться тільки про те, щоб приймати правду! Коли прийде гіркість на ближнього, треба роздумувати про його добрі риси і вчинки, і згадати свої погані риси та зло, вчинене в минулому. І так в дусі перед ним упокорятися і бачити в ньому Ісуса. А тоді прийде світло і любов до цієї людини.

Друга форма любові – це жертва! Приносити малі жертви, самозречення за ближнього, але не з позиції «я спасаю», але аж тоді, коли я перед ним упокорюся і визнаю його кращим від себе. Якщо буду «помагати» ближньому, але не упокорюся у своєму серці перед ним і його не вивищу, то не буду його по-справжньому любити. Тоді й він буде відчувати, що хоча я йому допомагаю, але все це штучно, і невдовзі відкине таку допомогу, почуваючи себе зманіпульованим, поневоленим і залежним від мене. Чиста любов розп’ята.

Відкидання старої людини і зодягання в нову починається в думках

Процес відкидання старої людини і зодягання в нову починається  в думках! Якщо людська природа не респектує закони Євангелія, то реагує переважно однаково. Це ревнощі на ближнього, конкурентність, заздрість, коли у нього є щось краще, заздрість  духовних дарів, заздрість навіть хреста, а з іншого боку – себежаль і впертість (перед Богом та людьми). Це має найтонші відтінки, але по суті – це наше «я», яке не хоче упокорятися, не хоче жити в непевності, не хоче слухати Бога і підчинятися Йому. Постійно хоче мати і тримати свої уяви, свої плани, свої почуття.

Що робити, щоб зростала любов до ближнього

По суті, кожна людина, крім Непорочної, зранена первородним гріхом, який засліплює людину, тримає в брехні і фальші. Навіть якщо людина хоче робити добро, робить зло (Рим. 7,23). Любити означає постійно упокорятися, приймати ближнього таким, яким він є. Його стара людина нас зловживає, ревнує і поневолює нас. Але і ми зв’язані такими ж путами – оковами, з тією лише різницею, що на собі цього не бачимо, а лише на ближньому. Покора полягає в цьому, що помилки і погані звички  ближнього повинні бути дзеркалом для мене. Стара людина, по суті, в кожного однакова, тільки має різні відтінки.

Засівай у вірі

Час, який проживеш на тому місці, де ти є, призначений Богом і вже ніколи не повернеться. Що посієш у вірі, те колись будеш збирати – ти сам та інші. Засівай у вірі, навіть якщо не будеш бачити ніяких результатів. Засівай щодня тим, що будеш приймати ті  ситуації, які приходять, але не дозволь, щоб вони тебе пригнітили чи забрали всю твою увагу, але приймай їх з вірою, в єдності з Ісусом – вчися перебувати в Ньому!

Ми повинні робити вчинки для вічності

Ми повинні робити вчинки для вічності, робити їх разом з Ісусом. Бути з Ним – це має вартість для вічності, інакше все даремно. Людина хоче бачити ефект, результат, хоче похвали. А часто немає жодної похвали, тільки биття, переслідування, ніякого ефекту – здається, що це лише витрачена енергія, втрачений час. Можеш сказати: «Добре, це так, але я, Господи, діяв у вірі». І тоді це має вартість  для вічності, а плоди побачимо згодом. Найбільша криза християн сьогодні полягає в тому, що коли вони не навчені як правильно спрацьовувати ту чи іншу ситуацію, то потім втікають з поля бою, все покидають і відпадають, бо не навчилися таїнства хреста: дякувати Богові і робити кроки віри. Ніхто їх цього не навчив. Священики говорили їм тільки фрази про любов.

Бог має на нас право

Ісус має на нас певне право. Ми вже не належимо собі. Чому? По-перше, Бог створив нас, дав нам існування, створив нас на Свій образ. Він дійсно є нашим Отцем. Наш дух стремить до Нього, як каже св. Августин: «Ти створив нас для себе, о Боже, і неспокійне наше серце, поки не спочине в Тобі». Це глибока правда. Вже мала дитина іноді має екзистенціальний смуток, не вміє виразити це, але бачить марність всього. Ніщо створене не задовольнить нас. Ніщо. Ні багатство, ні кар’єра, ні якесь задоволення. В нашій душі є голод за Богом. Бог не тільки створив нас, але має на нас право також тому, що віддав за нас Свого Сина. Ісус пролив за нас Свою кров. Він дорого заплатив за нас – не золотом чи сріблом, але Своєю кров’ю, і це все з любові до нас.

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-what-did-jesus-do-for-you isus-i-sjogodni-duchovno-prychodyt ua-chrystos-narodzujetsja ua-god-is-almighty ua-realize-in-prayer-jesus-is-here ua-the-life-of-a-christian-is-a-spiritual-battle

Календар

Січень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Гру    
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31  

Слово життя

«Тепер же, звільнившись від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець ‒ життя вічне»

Рим. 6,22 (від 13.01 до 27.01.2019)